Чотири місяці тому український уряд запустив англомовний сайт The Gaze з метою інформування іноземців про поточні події в Україні, а також про українську економіку, культуру та історію. Весь контент для The Gaze створюють приватні підрядники, послуги яких оплачує державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» з бюджету Міністерства культури.
NGL.media з’ясували, що лише за чотири місяці на The Gaze витратили понад 60 млн грн і далі, судячи з усього, ці витрати лише зростатимуть. При цьому більшість контенту, принаймні текстового, важко назвати оригінальним – дуже часто це просто передруки з інших ЗМІ.
Read this publication in English
Навіщо уряд в умовах війни вирішив витрачати десятки мільйонів гривень платників податків на нове англомовне медіа, якщо уже фінансує кілька схожих проектів? Давайте розберемось.
Що таке іномовлення і до чого тут The Gaze?
Коли у 2014 році Україна впритул зіткнулася з російською агресією, вона потребувала розуміння та підтримки світу. Одним із способів отримати таку підтримку є медійність країни, тобто поширення інформації про події в Україні серед іноземців.
До 2014 року українське державне іномовлення було представлено телерадіокомпанією УТР і Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» , яка з 2009 року випускала англомовні випуски новин. Зважаючи на загальну якість роботи державних мовників того часу, програми УТР не мали особливого впливу на формування іміджу України за кордоном. Тому у грудні 2014 року вирішили запустити повноцінне іномовлення.
У жовтні 2015 року почала працювати мультимедійна платформа іномовлення, створена на базі УТР і БТБ і «Банківське телебачення», телерадіокомпанія Національного банку України під брендом UATV і мовлення супутникового телеканалу UATV здійснювалося українською, російською, кримськотатарською та англійською мовами та державного інформагентства «Укрінформ» і крім української версії, «Укрінформ» має англійську, іспанську, німецьку, французьку, китайську і польську версії .
Втім, уже за кілька років UATV припинив телемовлення – на його базі створене у 2016 році ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» створило два виключно російськомовні телеканали «Дом» і супутниковий телеканал «Дом» був створений у 2021 році для жителів окупованих територій та вимушених переселенців і «FreeДом» і створений у 2022 році для трансляції телемарафону про перебіг російсько-української війни .
Вочевидь, фінансовані з бюджету російськомовні телеканали не мали жодного впливу на формування образу України у світі, тож на початку червня 2023 року ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України», що фінансується з бюджету Міністерства культури, запустило англомовну діджитал-платформу The Gaze. За задумом, вона призначена для висвітлення подій в Україні для західної аудиторії – насамперед для мешканців США та Великої Британії.
Представники ДП «МПІУ» стверджували, що спочатку розробили кілька концепцій нового медіа, які протестували на американцях, британцях, австралійцях і навіть на мешканцях Нідерландів. Враховуючи результати тестування, вирішили, що наповнення The Gaze складатиметься з трьох ключових блоків: текстова стрічка новин, аналітичні статті та відео.
Гендиректорка ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України» Юлія Островська вважає, що контент для The Gaze «має відповідати актуальним запитам західної аудиторії і при цьому органічно включати українські наративи, за потреби в ньому мають бути коментарі спікерів, експертів, аналітиків, необхідна статистична інформація».
«В окремих матеріалах ми можемо прямо говорити про Україну, якщо це топ-подія чи тема, як от зернова угода і наслідки виходу з неї Росії […] Але в більшості матеріалів наші автори повинні дуже тонко й дозовано міксувати українські історії з історіями інших країн чи світовими інформаційними трендами», – пояснила Островська в письмовому коментарі NGL.media, наголосивши, що зараз The Gaze виконує усі поставленні завдання. Та чи справді це так?
На що уже витратили 60 млн грн з бюджету?
З державного бюджету на The Gaze вже витрачено більше 60 млн грн, в тому числі 11,6 млн грн – на розробку і технічний супровід платформи; решта пішла на контент.
Розробкою і супроводом The Gaze займається ТОВ «Комп’ютерні інформаційні технології». Перше замовлення на 10 млн грн компанія отримала ще у 2022 році на відкритих торгах, де була єдиним учасником. Цьогоріч компанія отримала додатковий підряд на 1,6 млн грн навіть без формальних торгів – за прямою угодою.
«Комп’ютерні інформаційні технології» (КІТ) належать киянам Олександру Єфремову та Сергію Маломену, які володіють також ТОВ «КІТ Груп», ТОВ «КІТСофт» і ТОВ «КІТСофт Плюс». Ці компанії мають досвід створення великих сервісів – зокрема, на замовлення Мінцифри розробляли портал електронних послуг «Дія».
Весь контент, тобто новини, статті та відео, для The Gaze виготовляють сторонні підрядники, яких конкурсна комісія з чотирьох працівників ДП «МПІУ» обрала на початку травня 2023 року за результатами творчих конкурсів і офіційні результати творчих конкурсів на виробництво відео– і текстових матеріалів для The Gaze .
З усіма підрядниками уклали прямі угоди. За даними порталу держзакупівель Prozorro, вартість уже підписаних договорів на виробництво відео сягнула 35 млн грн, а текстових новин і статей – 11 млн грн. З урахуванням розробки і підтримки сайту загальна вартість проекту за чотири місяці існування уже перевищила 60 млн грн.
Скільки людей працює над створенням контенту для The Gaze з’ясувати не вдалося, адже більшість підрядників відмовилась повідомити цю інформацію.
Хто робить відеоконтент?
Загалом The Gaze публікує на сайті і на YouTube сім програм з не зовсім зрозумілою періодичністю і іноді за день публікують відразу кілька випусків однієї і тієї ж програми, іноді нових випусків нема по кілька тижнів . Чотири з них – лялькове шоу «Hidden Angle», суспільно-політичну програму «Talk For More», кулінарне шоу «Chefs Next Door» і гумористичне шоу «European Edge» – виготовляє ТОВ «Маркер Медіа», яке уклало з ДП «Мультимедійна платформа іномовлення» 12 угод на виробництво контенту до кінця року на загальну суму понад 26 млн грн.
Найдорожче коштує кулінарне шоу – 261 тис. грн за випуск, кожен з яких збирає на YouTube в середньому 900 переглядів. При цьому на виробництво «Chefs Next Door» вже витрачено понад 8 млн грн.
Сьогодні офіційний власником ТОВ «Маркер Медіа» є 33-річний Денис Сезін з Бучі. Проте до 2016 року ця компанія належала відомому російському шоумену Олександру Цекало і білорусу Руслану Сорокіну.
Денис Сезін переконаний, що створені ним програми мають великий успіх закордоном, зокрема на телебаченні: «Наскільки мені відомо, там гарні рейтинги цих програм». Однак його слова суперечать офіційній відповіді ДП «МПІУ», у якій стверджується, що всі програми The Gaze доступні виключно в онлайні і взагалі не транслюються на телебаченні.
Ще три програми на історичну тематику і «History», «Shunned History» і «The power of reason» знімають різні підрядники – ФОП Кисілевич Дмитро Петрович і 2,6 млн грн за програми тривалістю 22 хв кожна ; ФОП Круль Максим Юрійович і 4,4 млн грн за програми тривалістю 22-25 хв кожна і «1+1 Продакшн» і 1,6 млн грн за програми по 15 хв кожна .
Дуже дорогі новини
NGL.mediа проаналізували тендерну документацію всіх підрядників, які створюють текстовий контент для The Gaze, і з’ясували, що кошторисна вартість створення однієї короткої новини і заявлений у договорах обсяг новини – «від двох тисяч знаків» – і підрядники його дотримуються практично буквально; обсяг жодної з проаналізованих NGL.media новин The Gaze не перевищував 2,5 тис.знаків становить 4000 грн, а статті і від п’яти тисяч знаків – 8500 грн.
Для українського ринку це висока вартість. «Якщо це простенький копірайтерський текст, то в середньому платять від 250 грн за одну тисячу знаків. Новина на дві тисячі знаків мала би потягнути від сили гривень 600, може 700, якщо вона справді цікава, – пояснила NGL.media журналістка-фрилансерка Тетяна Гонченко. – Якщо ж людина покопалася у документах, знайшла щось дуже важливе, тоді може бути і 2000 грн».
«Якщо брати тексти, вважаю, що [8500 грн] дещо завищена ціна, але не захмарна, тут все ж таки англомовний сайт. А от за копірайт-новину 4000 грн – це нереально. Стільки може коштувати гарний оригінальний аналітичний текст», – вважає Наталія Лигачова, шеф-редакторка «Детектора медіа».
За 4000 грн за новину і 8500 грн за статтю підрядники, згідно з укладеними договорами, мали б створювати тексти для «просування українських наративів […], позиціонування українців та України як частини Європи». Втім, принаймні кожна друга публікація The Gaze навіть опосередковано не стосується України – наприклад, про те, що у Великий Британії на аукціон виставили найстаріший віскі у світі, Німеччина може легалізувати вживання канабісу, в Ірландії конфісковано найбільшу партію кокаїну, а Арнольд Шварценеггер страждає на дислексію.
Статті The Gaze за тематикою теж не сильно відрізняються від новин. Якщо у рубриках Politics та Economics все ж переважають матеріали, де принаймні згадується Україна, то у розділі Technology, Life та Culture таких текстів не так багато. Натомість читачам пропонують добірки фільмів та серіалів, переглянути обладнання для пікніків чи почитати про режисера Романа Поланскі.
Усі статті пишуться спочатку українською
Хоча The Gaze є виключно англомовним ресурсом, та у договорах з підрядниками вказано: усі матеріали мають бути написані українською та англійською мовами і зазначені вимоги до перекладу.
Ігор Петренко, засновник громадської організації «Аналітичний центр “Об’єднана Україна”», що створює новини для The Gaze, підтвердив NGL.media, що всі тексти пишуться українською мовою, а потім їх перекладають на англійську, бо «так легше».
«З самого початку йшлося про те, щоб одразу писати англійською. У нас всі вільно володіють англійською мовою, але щоб легше було проговорювати нюанси матеріалів, ми пишемо українською, а потім вже автори, відповідно, перекладають. Або ми залучаємо перекладача», – пояснив Ігор Петренко.
Керівництво ДП «МПІУ» пояснює високу вартість новин і статей для The Gaze тим, що туди закладена вартість усього виробничого процесу – робота автора, редактора, коректора, перекладача та адміністратора контенту.
Жоден з підрядників не захотів розкрити реальні зарплати журналістів, редакторів чи перекладачів. Але на одному з рекрутингових сайтів NGL.media знайшли вакансію від одного з найбільших текстових підрядників The Gaze – ТОВ «Імажинаріум». Три місяці тому ця компанія була готова платити 20-40 тис. грн англомовному редактору рівня «native speaker» за вичитку новин після місцевих перекладачів.
Судячи з заявленого обсягу роботи, редактор з досконалою англійською мав би отримувати приблизно 125 грн за новину. Навіть якщо припустити, що перекладач нижчого рівня, коректор і адміністратор отримують теж по 125 грн за новину і додати стандартний ринковий гонорар автора (600 грн), то повна вартість новини не мала б перевищувати 1200 грн – на противагу 4000 грн, які платить ДП «МПІУ».
Яку популярність має контент від The Gaze?
Відеоролики The Gaze, окрім сайту, публікують також на однойменному ютуб-каналі, який має наразі 6,55 тис. підписників і менше 2,8 млн переглядів. За чотири місяці на цьому каналі опублікували більше 1100 роликів, на які звернули увагу від кількох десятків до кількох сотень глядачів. Щоправда, окремі відео «залітають» на тисячі переглядів, і зовсім лічений контент отримує десятки тисяч переглядів і в середньому відео The Gaze на YouTube переглядають близько 2500 разів .
У письмовій відповіді NGL.media представник ДП «МПІУ» Володимир Товкачевський стверджує, що відео The Gaze у YouTube користується попитом насамперед у Великій Британії (79% усіх переглядів), решта – глядачі з Ірландії, США, України та Канади. Ми не можемо підтвердити ці дані з незалежних джерел, проте за даними сервісу SimilarWeb, сайт The Gaze найпопулярніший чомусь у Чехії (43,8% усіх хостів), США (24,1%), Угорщині (7,6%), Україні (6,5%) і Литві (3,5%).
Загалом сайт The Gaze, на розробку і адміністрування якого уже витрачено понад 11,6 млн грн, поки не тішиться великою популярністю. За чотири місяці сайт має трохи близько 65 тис. візитів. Для порівняння – англомовна версія «Укрінформу», яка також фінансується з державного бюджету, за той же період зібрала близько 8,8 млн візитів. Натомість приватний The Kyiv Independent отримав за цей час понад 18 млн візитів.
Неунікальна унікальність
Значна частина новин The Gaze – це рерайт і переписування своїми словами чужих новин повідомлень міжнародних новинних платформ Bloomberg, Reuters тощо, причому доволі якісний. NGL.media перевірили декілька новин на плагіат і через онлайн-сканер plagiarismdetector.net і отримали результат близько 90% автентичності.
«Мета прописана непогано: показати Україну, як частину Європи. Але концепція сайту не зрозуміла з точки зору виконання. Мені здається, що вони не досягли ще оптимального розуміння, як цієї мети досягти, – розмірковує у розмові з NGL.media Наталія Лигачова, шеф-редакторка профільного видання про ЗМІ «Детектор медіа» . – Що стосується аналітичних матеріалів, то там дійсно є якісь аналізи, доробки. І інколи справді треба писати не лише про Україну. Але я не розумію, чому стрічка новин має зацікавити англомовного читача? Чому він має читати на сайті, начебто присвяченому Україні, новини про Шварценеггера? Ми хочемо показати Україну в європейському контексті, натомість, наповнюємо новинну стрічку копірайтом з англомовних джерел, які англомовний читач прочитає в цих джерелах».
Проте підрядники, що готують новини і статті для The Gaze, мають іншу думку і цілком задоволені результатами роботи.
«Звичайно, ми дуже високо оцінюємо якість нашої роботи і відповідність концепції та меті проекту», – сказав NGL.media Володимир Татаренко, власник ТОВ «Імажинаріум», яке за 5,3 млн грн має виготовити до кінця року 1140 новин та 86 аналітичних статей.
Загалом «Імажинаріум» отримує бюджетні підряди виключно від ДП «МПІУ», їхня загальна вартість вже сягнула 29 млн грн. Ще три роки тому Володимиру Татаренку належало ТОВ «Зе медіа», яке у день голосування на місцевих виборах 2020 року проводило опитування виборців, яке багато хто сприйняв як політичну технологію на користь партії «Слуга народу», яка і платила ТОВ «Зе медіа». Тепер ця компанія під назвою «Вєдо Лайн» належить громадянці Грузії Діані Унанян і спеціалізується на каналізації, відведенні і очищенні стічних вод.
Ще 5,3 млн грн на підготовку контенту для The Gaze отримала ФОП Штогрін Алєся Олегівна, яка має до кінця року виготовити 1026 новин і 112 статей. Раніше Алєся Шторгін була продюсеркою програм «Депутат під ключ» та «Міняю жінку» на телеканалі «1+1».
Працюватиме для The Gaze і громадська організація «Аналітичний центр “Об’єднана Україна”» (100 новин за 400 тис. грн), яка належить киянину Ігорю Петренкові. Йому також належить ще кілька компаній, у тому числі ТОВ «Ми – Україна», створене колишніми працівниками медіахолдингу Ріната Ахметова. Окрім того, Ігор Петренко фігурує у базі псевдоекспертів проекту Texty.org.ua.
Гендиректорка ДП «МПІУ» Юлія Островська запевняє, що The Gaze – унікальна пропозиція, бо «зараз немає українського медіа, яке б орієнтувалося винятково на західного споживача та просувало українські наративи в загальному контексті нової Європи».
Проте Островська лукавить, адже The Gaze далеко не єдине українське медіа, розраховане на західну аудиторію. Вище ми уже згадували про англомовну версію «Укрінформу» чи The Kyiv Independent, але варто згадати і про створений шість років тому ютуб-канал UATV English, який у 2020 році став головним англомовним ресурсом ДП «МПІУ». Зараз цей канал має понад 400 тис. підписників, перекладаючи для англомовної аудиторії ключові заяви і звернення президента та інших представників України.
Якщо UATV English здобував 400 тис. підписників протягом шести років, то на інший ютуб-канал United24 від Мінцифри лише за рік підписалося близько 660 тис. глядачів, а кількість переглядів перевищила 340 млн. При цьому United24, на відміну від UATV English і The Gaze, фінансує не держава, а корпоративні донори.
Вочевидь, уряд продовжить фінансувати платформу The Gaze, адже її ефективність високо оцінює керівництво «Мультимедійної платформи іномовлення України». Зараз діяльність цього сайту, окрім уже витрачених понад 60 млн грн, коштує платникам податків близько 12 млн грн щомісяця, хоча необхідність і ефективність таких витрат є, м’яко кажучи, сумнівною – особливо в умовах війни, яку країна веде за своє виживання.