Дагестанські мотострільці воюють в Україні вже вісім років. З початку повномасштабного вторгнення – вони активні учасники боїв на Донеччині. Ми знайшли старшого снайпера, загубленого у боях, командира реактивної артилерії та танкіста, чиї криваві «подвиги» в Україні розносить російська пропаганда.
Гагарін полетів на війну
Росіянка Свєтлана Гагаріна вже понад місяць намагається знайти сина, який зник в Україні. Робить вона це через тематичні групи у ВКонтакті та Telegram. Поки що безуспішно. Її розпачливий пост в одній з груп набрав небагато співчутливих коментарів, але серед них є поради про те, щоб не «світити» фото сина.
*тут і далі цитати окупантів подаємо мовою оригіналу, пунктуація та граматика збережені
«Если он одет по гражданке. Не светите его фото. Там не только люди увидят, но и отмороженные бендеровцы могут его опознать. Может самому легче будет выйти из этой передряги», – пише один із вболівальників.
Ймовірно, порадник не в курсі, що в «этой передряге» син Свєтлани Гагаріной аж ніяк не випадково. За даними нашої розвідки, він старший снайпер у стрілецькій роті 3-го стрілецького взводу. Свою спеціальність російський військовий не приховує – його акаунт у ВКонтакті має промовисте ID «sniper_gagarin».
Єдине, що приховує син Гагаріної, так це те, що він служить у військовому з’єднанні, яке воює в Україні з 2014 року.
Артьом Гагарін. Фото ВКонтакті
Отже Артьом Сєргєєвіч Гагарін, народився 13 вересня 1999 року (22 роки) у місті Кудимкар Пермського краю. Тут живе уся його родина. Артьом – найстарший з трьох синів подружжя Гагаріних.
Іван, Артьом, Сєргєй та Ілья Гагаріни. Фото: ВКонтакті
Родина вкрай мілітаризована. Батько Артьома Сєргєй Івановіч – колишній десантник, ветеран бойових дій у Чечні. Військова служба – найяскравіша подія не лише його життя, а й життя його родини, тож Гагарін-старший розтягує її післясмак як тільки може: приймає участь у ветеранських рухах усіх штибів і регулярно отримує від них пам’ятні медалі, подяки та листи. Родина пишається батьком-медалістом, а молодші Гагаріни – рівняються на нього.
Скрін з ВКонтакті Свєтлани Гагаріной
Після закінчення Кудимкарського лісотехнічного технікуму Артьом пішов на строкову службу, а потім – підписав контракт із 136-ю окремою гвардійською мотострілецькою бригадою сухопутних військ рф (військова частина 63354), що дислокується у місті Буйнакськ республіки Дагестан.
З’єднання вже давно має недобру славу. Ще десять років тому військовослужбовці цієї частини фігурували у різних злочинах, наприклад, продаж людей та боєприпасів, проти них не раз вчиняли теракти. Що відбувається зараз невідомо, в офіційних російських медіа тепер мало про таке пишуть, але в неофіційних Telegram-каналах можна знайти отаке:
«Уволился из 136-той бригады года два назад по окончанию контракта, – у травні цього року розказував учасник Telegram-чату БУЙНАКСК|Аул. – Видел всю их грязь и коррупцию из-за этого не стал продлевать. Аллах уберёг это всё чтоб не видеть…».
Командує бригадою полковник Роман Дємурчієв – легендарний російський бойовий офіцер, з якого пропаганда ліпить героя новітньої історії рф. Хоча водночас він під слідством російської феміди через артобстріл власних позицій. А ще раніше його взагалі звільнили з армії за крадіжку патронів. Докладніше про нього можна прочитати у статті «Гєродот» з Дагестану».
«Попали в засаду»
В Україні 136-а бригада воює з 2014-го, тоді її підрозділи брали участь у боях за Луганський аеропорт, а 2015-го – «засвітилися» у Дебальцевому. Повний перелік танкістів 136-ї бригади, котрі воювали на Донбасі, опублікувала міжнародна волонтерська розвідувальна спільнота InformNapalm у 2017-му.
«У нашій базі даних понад 100 військових частин збройних сил рф, які брали участь в агресії проти України, починаючи з 2014 року, і це дослідження просто приклад одного з сотень інших, – каже засновник і головний редактор InformNapalm Роман Бурко. – Різниця лише в тому, що хактивісти (Ukrainian Cyber Alliance – редакція), які також масово зламували поштові скриньки російських офіцерів, потрапили на списки, які передали нам для обробки, власне, тому інформація про цю бригаду склалася у такий пазл».
На початку війни рф намагалася приховати участь у ній своїх військових з’єднань та InformNapalm виявив, що буйнакські мотострільці використовували у боях новітнє російське озброєння та техніку. Знахідка спільноти стала черговим підтвердженням присутності російського війська на наших теренах:
«Ця бригада вторглась в Україну на танках Т-90А, що в 2014 році було досить нетипово, оскільки інші російські частини та формування намагались озброювати технікою радянського зразка, яка могла бути і на озброєнні України (імітація трофеїв), а таких танків (Т-90А – редакція) в України не було», – зауважує Бурко.
Сьогодні дагестанські мотострільці знову активно залучені до повномасштабного російського вторгнення. У березні цього року Головне управління розвідки Міноборони України оприлюднило список бійців, котрі чинять злочини на нашій землі, і Артьом Гагарін є у ньому.
Артьом Гагарін. Фото: ВКонтакті Свєтлани Гагаріної
За інформацією, що оприлюднила його мати, групу, в якій був Артьом, Збройні сили України розгромили 14 березня:
«Ехали с Павловки и подъезжая к Угледару попали в засаду, – розказує вона. – Это было поле, как говорят ребята что-то было там то-ли ферма, то-ли ангар… Ребята побежали в одну сторону, а он (син – редакція) в другую…».
Мати російського снайпера пише, що сина було поранено, місцеві жителі його підлікували, він переодягнувся у цивільний одяг і пішов шукати «своїх». Після цього Артьома ніхто не бачив, у списках поранених і вбитих міноборони рф він не значиться.
«Добрые люди! Помогите найти сына, вдруг он где-то Вам попадался на глаза! Может быть контужен», – благає Свєтлана.
Можливо, Артьом ще бродить степами Донеччини. А можливо, й ні.
Повелитель стихійних лих
А от один з керівників його збройного формування ще точно живий. У 136-й бригаді один реактивний артилерійський дивізіон: це орієнтовно 18 систем залпового вогню, на кшталт «Граду», та понад 250 військових. Командує дивізіоном підполковник Алєксандр Гєоргієвіч Ціскарашвілі.
Алєксандр Ціскарашвілі. Фото: ВКонтакті
Окупант народився 7 червня 1983-го (39 років) у селі Нікуліно Курської області, що не має і 500-та жителів. У Ціскарашвілі міцне грузинське коріння, альтернативним місцем свого проживання у російському майновому реєстрі він вказав кахетське село Еретіскарі.
Дружина артилериста Іріна родом з підмосковного села Коломна-1 – колишнє закрите військове містечко, у якому дислокувалася частина космічних військ рф. Тут досі мешкає теща російського вбивці.
Іріна та Алєксандр Ціскарашвілі. Фото: Однокласники
Селище Коломна-1 розташоване поблизу міста Коломна, де вирощує офіцерів для ворожої артилерії Коломненське вище командне училище, курсантом якого і був Алєксандр Ціскарашвілі. Виглядає так, що одразу після випуску він продовжив службу тут же в Коломні, у 236-й артилерійській бригаді (військова частина 53195). Вже у 2016 році вправний офіцер розжився трикімнатною квартирою у панельці на околиці міста. Сюди йому приходили штрафи за порушення правил дорожнього руху аж до 2020 року.
Але виглядає на те, що попри нерухомість у Коломні, вже у 2019 році Ціскарашвілі служив у 136-й дагестанській бригаді. Саме тоді його теща приїзджала відвідати онуків у Буйнакськ. ВКонтакті вона себе називає Вєрунєю.
Сім’я Алєксандра Ціскарашвілі з тещою Вєрой Павловой. Фото: ВКонтакті
Алєксандр має двох доньок. Судячи з фото його дружини у соцмережах, він хороший сім’янин і люблячий батько. За російською військовою традицією, у перервах між бойовими відрядженнями, він возить родину відпочивати до окупованого Криму. А цьогоріч, між тим як вбивати українців, Ціскарашвілі з родиною встиг відпочити у рідному Нікуліно Курської області, де живе його матір Раіса.
Сім’я Ціскарашвілі у Криму. Фото: ВКонтакті
Дагестанський Рембо
Можливо, через відпустку підполковник досі не став улюбленцем пропаганди, на відміну від його колеги старшого сержанта Марата Халікова, чиї криваві «подвиги» тиражує російська пропаганда.
Як виявилось, ще 26 лютого батальйонна тактична група дагестанських мотострільців потрапила у засідки ЗСУ. У танковому бою командир ворожого екіпажу Т-72 Марат Халіков отримав травму очей і контузію, ще одного члена екіпажу було важко поранено. Коли в танку не лишилося пального, Халіков витяг побратима і підірвав машину, аби не дісталася українцям. Свої подальші пригоди він описує так: «Нашёл машину вражескую. Перехватил, взял одного человека в плен. И со своим сослуживцем добрался до пункта своего».
Російські медіа активно роблять з танкіста Рембо і переконують, що дорогою до «своїх», засліплений та оглушений Халіков у компанії ледь дихаючого підлеглого та полоненого українського військового спромігся знищити декілька мобільних груп ЗСУ.
Новоспечений «гєрой Z» народився 31 жовтня 1991 року (30 років) у селі Чарода республіки Дагестан. Рано залишився сиротою: коли йому було три роки в автотрощі загинув батько, школярем втратив матір, а слідом і вітчима. Марат разом з молодшим братом-інвалідом Багвудіном переїхав до тітки Патімат Чачанової, котра досі живе у селі Авер’яновка Кизлярського району. З дитинства Халіков бачив себе військовим:
«Мечта у меня всегда была от солдата до генерала дослужиться», – каже він.
Здійснювати мрію почав у 22 роки з Ленінградської області: строкову службу пройшов у 25-й окремій гвардійський мотострілецькій бригаді, а згодом підписав контракт із 138-ю.
Марат Халіков у центрі, 138-а ОМсБр. Фото: ВКонтакті
Позивний «Ас» Халіков отримав завдяки танковому біатлону. У 2014-му він став чемпіоном з російського військово-спортивного ноу-хау.
За геноцид українців у травні цього року Марата нагородили орденом «за заслугі пєрєд рєспублікой Дагєстан», а в червні – орденом «мужества».
Марат Халіков з орденом «за мужество». Фото: ВКонтакті
«Благодаря профессиональным действиям и мужеству таких ребят, как Марат, поднимается патриотический дух бойцов, защищающих рубежи Родины, а также Марат является достойным примером для подрастающей молодежи», – вважає голова Кизлярського району Акім Мікіров.
Під час лікарняного орденоносець Халіков гастролює навчальними закладами Дагестану з розповіддю про досвід геноциду. Він впевнений, що випалюючи нашу землю та вбиваючи українців, захищає свою «родіну», тож прагне якнайшвидше повернутися на поле бою.
Халіков, скоріше, виключення, адже інші його колеги, поранені в Україні, масово відмовляються повертатися на війну. Більшість дагестанських 300-х не отримує кваліфікованої медичної допомоги і залишається в строю, про це йдеться в Telegram-чаті БУЙНАКСК|Аул. Один з його учасників пише:
«Уже четвёртый месяц наши парни из 136 бригады зачищают Украину от националистических тварей (…). Не обходится, конечно же, без травматизма и ранений. К сожалению, командование воинской части забивает на это и не отправляет людей в госпиталь (…), командование приняло такое решение по причине того что личный состав, который попадал в госпиталь, отказывается возвращаться в свои подразделения, которые продолжали выполнять боевые задачи в Украине».
Контакти окупантів та їхніх родичів:
Артьом Гагарін: сторінки ВКонтакті: Артьом Гагарін, мати Свєтлана Гагаріна, батько Сєргєй Гагарін, брат Ілья Гагарін ; сторінки в Однокласниках: Артьом Гагарін, Свєтлана Гагаріна, Сєргєй Гагарін, ще один акаунт батька, тітки Рєзєда Імайкіна, Єлєна Дружініна та Вєра Гордєєва, двоюрідні брати Ваня Гагарін і Сєргєй Язєв.
Телефони: матері Свєтлани +79026326068, батька Сєргєя +79082648220
Email батька gagarinserg@yandex.ru
Алєксандр Ціскарашвілі: сторінки ВКонтакті: Алєксандр Ціскарашвілі, дружина Іріна, теща Вєруня Павлова, брат Гєоргій Ціскарашвілі, його дружина Юлія; сторінки в Однокласниках: Алєксандр Ціскарашвілі, другий його акаунт, третій, дружина Іріна Павлова(Ціскарашвілі), мати Раіса Букіна Ціскарашвілі, ще один її акаунт, брат Гєоргій, його дружина Юлія Юрьєвна.
Телефони: Алєксандра +79268370688, дружини Ірини +79288701289
Марат Халіков: сторінки ВКонтакті: Кантємір Канкулов, Ахмєд Манілов; сторінки в Однокласниках: Марат Халіков, його дружина Діана Халікова; у Фотострані.
Матеріал підготовлено за підтримки Інтерньюс Нетворк. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Інтерньюс Нетворк.