Із закритого чату у соціальній мережі ВКонтакті для спілкування з російськими військовими редакції «Наші гроші. Львів» стало відомо, що 29 березня та 3 квітня окупанти отримали підмогу.
Антон Волга з’явився у чаті 27 березня, його злочинне військове угруповання вивели з території України для відпочинку та доукомплектування:
«Вчера из-за ленты вернулся. Война. Без потерь к сожалению никак. Я сам достаточно уже потерял. Скоро обратно вернусь», – написав він*.
*тут і далі цитати окупантів подаємо мовою оригіналу, пунктуація і граматика збережені
Волга – командир екіпажу бронетранспортеру: «Антон, 25, извините за не качественное фото. В БТРе просто».
Антон Волга (Мєльніков), 27.03.2022. Фото: VK
На питання одного із учасників чату, чи багато техніки втрачено у боях, Волга відповів:
«Достаточно. Нас кстати прилично потрепали. Сейчас ждём как раз пополнение».
Користувач соцмереж Антон Волга в реальному житті – Антон Константінович Мєльніков 3 вересня 1996 року народження, уродженець міста Данков Липецької області. За фотографиями в Однокласніках ми визначили, що у 2020 році Мєльников закінчив Рязанське гвардійське вище повітряно-десантне командне училище імені генерала Маргелова. Цей навчальний заклад єдиний в Росії готує офіцерів для повітряно-десантних військ.
Антон Мєльніков, нижній ряд перший ліворуч, Фото: його сторінка в Однокласніках, 2018 рік
«Я тот, кто борется Zа мир. Я верю в то, что V правде сила, И Родине готов отдать Всё, что б она ни попросила», – каже статус на сторінці ВКонтакті Антона.
Загалом сторінки Мєльнікова – взірець успішної російської пропаганди. Виглядає, ніби він свято вірить: випалюючи вогнем українську землю, руйнуючи наші міста і життя – рятує руських і дітей Донбасу від восьмирічного знищення. Батько Антона вважає себе глибоко духовним і віруючим – своїми руками будував монастир у Данкові.
Скріни зі сторінок в соцмережах Антона і Константіна Мєльнікових
У ВКонтактє Антон Мєльніков вказав, що живе у Москві. По фотографіям, які він оприлюднив у соцмережах впродовж останніх декількох років, вдалося визначити точну локацію – місто Наро-Фомінськ Московської області.
У Наро-Фомінську дислокується лише одне тактичне формування повітряно-десантних військ РФ – 1182-й гвардійський артилерійський Новгородський Червонопрапорний полк (військова частина 93723), що входить до складу 106-ї гвардійської повітряно-десантної Тульської Червонопрапорної дивізії (військова частина 55599).
Антон Мєльніков цілує хрест. Фото: його сторінка в Однокласніках, 2018 рік
З 2020-го дивізією командує гвардії полковник Євгеній Ніколаєвіч Тонкіх 1976 року народження. Тонкіх випускник Рязанського гвардійського вищого повітряно-десантного командного училища та Загальновійськової ордена Жукова академії збройних сил РФ. Пройшов першу і другу чеченські війни, у 2014 році, очевидно, був учасником вторгнення в Україну, адже має медаль «За повернення Криму». Тоді Тонкіх командував 217-м гвардійським парашутно-десантним Іванівським полком, у 2016-му він кілька місяців був військовим радником у Сирії. Має низку медалей і державних нагород РФ, у тому числі – медаль Суворова та два ордени Мужності.
Євгеній Тонкіх на церемонії передачі георгіївського прапора 106-ї Тульської дивізії. Фото: uzlovaya.bezformata.com, 2020 рік
У 2014 році підрозділи 106-ї дивізії брали участь у вторгненні на територію України, за даними InformNapalm, того ж року у боях на Донбасі ліквідовано чотирьох її кадрових військових.
Дивізія і цьогоріч лишила кривавий слід в Україні. Зокрема, бійці її 137-го гвардійського парашутно-десантного Рязанського полку (військова частина 41450) винні у воєнних злочинах, скоєних у Бучі, Гостомелі та Ірпені.
Вулиця Бучі після окупації російськими військами. Фото Reuters/Zohra Bensemra
Військовослужбовці 1182-го артилерійського полку, за словами Мєльнікова, вже двічі були «за лєнтою», тобто воювали на території України.
«Боевое крещение прошёл. Первые два дня я потерянный был, – ділиться враженнями десантник. – Да я лично там бандеровские флаги видел, нациков пленных. Там промыто до костей все. Кто знает что у них в мозгу. Человеком страх владеет. Но мы помогали наоборот дабы население к себе расположить. Я общался с теми, кто не успел уехать, но они нейтрально говорят (йдеться про жителів окупованих населених пунктів – редакція). У них политика: не своим не нашим».
Антон Мєльніков розказує, що з російськими військовими в Україні практично немає зв’язку:
«Ip телефон и то не всегда разворачиваем. Своим сказал (батькам – редакція). Потому что связи нет, чтобы не гадали, где я и как я. Свой телефон опасно светить, потом смски всякие прилетают не хорошие и родным звонят, то угрожают то объявляют убитым. У нас так командира «похоронили». Мы уже с батей на своём языке шифруемся».
За словами Мєльнікова, підлатаний 1182-й артилерійський полк втретє прийшов до нас з вогнем і мечем.
«Едем едем едем. В далёкие края… Фух. Ну хоть музыку накачал. А то я задолбался за лентой без музыки. Крутая атмосфера. Когда в БТРе ария лупит😁 Я просто на сегодня dj в БТРе МСиПрапор. Ору😂 Всем БТРом поем. На войну едем. Кошкин дрын😂😂😂, – написав він 28 березня. – Врага добьем, кореша из плена Вытащим, а потом домой».
Ми проаналізували стрічку в Однокласніках батька Антона Мєльнікова і припускаємо, що зараз десантник, а відтак і 1182-ий артилерійський полк, тримає в облозі Маріуполь, зокрема, поливає вогнем металургійний комбінат «Азовсталь» і прилеглі житлові квартали.
Скріни зі сторінки в Однокласніках Константіна Мєльнікова
Російські медіа називають «Азовсталь» одним «з останніх оплотів нацбатальйону «Азов» у Маріуполі. Вони запевняють, що відвоювали комбінат та зачистили прилеглі житлові масиви Маріуполя батальйон так званої «ДНР» «Восток» і «добрі чеченці».
Британська розвідка вважає, що Маріуполь наразі є ключовою метою російського вторгнення, оскільки може забезпечити сухопутний коридор із РФ до окупованого Криму.
28 березня Мєльніков отримав гуманітарну допомогу від співвітчизників – цигарки і їжу. Востаннє десантник заходив на свої сторінки у соцмережах ранком 29 березня.
Скрін зі сторінки в Однокласніках Антона Мєльнікова
Напередодні один з учасників закритого чату ВКонтактє Ілья Войнов підбадьорював Мєльнікова: «Держитесь там, скоро на подмогу к вам приедем💪 у меня переброска через неделю».
Ілья Сєргєвіч Войнов 16 грудня 1994 року народження, уродженець міста Кінешма, Івановської області. З 2013 року служить у 104-му гвардійському десантно-штурмовому Червонопрапорному ордена Кутузова полку повітряно-десантних військ збройних сил РФ (військова частина 32515), що дислокується у селищі Черьоха, Псковської області.
Ілья Войнов. Фото: його сторінка в Однокласніках
104-й гвардійський полк – елітний десантний підрозділ РФ. Він одним з перших отримав звання «ударного» і власний геральдичний знак. Входить до складу найстаршого в Росії з’єднання повітряно-десантних військ – 76-ї гвардійської десантно-штурмової Чернігівської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії.
З 2021 року полком командує гвардії полковник Алєксєй Ніколаєвіч Толмачов. Толмачов випускник Рязанського вищого повітряно-десантного командного училища і Загальновійськової ордена Жукова академії збройних сил РФ.
Алєксєй Толмачов на святкуванні річниці створення 104-го полку, 2021. Фото: pskovgorod.ru
Толмачов має бойовий досвід і низку державних нагород, які, очевидно, здобув під час окупації Криму та Донбасу. У 2017-му він, тоді ще підполковник, став командиром щойно створеного у Феодосії 171-го окремого десантно-штурмового батальйону – першої військової частини повітряно-десантних військ РФ на території окупованого Криму.
Церемонія вручення бойового прапору 171-му батальйону, 2017. Фото: bmpd.livejournal.com
Основні бойові задачі 104-го десантно-штурмового полку – захоплення об’єктів і територій з повітря та організація диверсійних операцій. Без розпізнавальних знаків особовий склад формування відточував свої навички під час окупації Донбасу у 2014-му: полкову техніку неодноразово фіксували як поблизу українського кордону у Ростовській області, так і на нашій території у Луганській. У Криму бійці саме цього військового формування захоплювали українські бурові установки «Чорноморнафтогазу». Низка кадрових військових 104-го полку поплатилася за злочини життям і свободою.
До ідентифікованих контрактників 104-го десантно-штурмового полку – учасників вторгнення на територію України у 2014-му долучаємо і молодшого сержанта Ілью Войнова. У вересні того ж року на своїй сторінці в Однокласніках він опублікував фотографії зроблені, ймовірно, під час виконання військових задач у Криму, а протягом 2015-2016 років низку фотографій з Ялти, на них Войнов у чорній формі без розпізнавальних знаків.
Ілья Войнов у Ялті, 2016. Фото: його сторінка в Однокласніках
На минулорічних фотографіях Войнов вже позує із двома державними нагородами на грудях: медаллю Суворова за особисту мужність і відвагу при захисті Вітчизни та державних інтересів Російської Федерації і медаллю «За повернення Криму».
Ілья Войнов перший праворуч, 2021. Фото: його сторінка в Однокласніках
«За заслуги у зміцненні обороноздатності країни, високі показники в бойовій підготовці, мужність і самовідданість, виявлені особовим складом у ході виконання учбово-бойових і спеціальних задач», – у 2019-му Володимир Путін нагородив 104-й гвардійський десантно-штурмовий полк орденом Кутузова.
Очевидно, диктатор передбачав, що полк і надалі тішитиме його своїми перемогами та сталося не так, як гадалося. Цьогоріч, з моменту повномасштабного військового вторгнення Росії, Збройні сили України вже відправили слідом за руським воєнним кораблем декілька партій десантників 104-го полку, а 21 березня наша територіальна оборона взяла у полон одного з них – Владіміра Сафронова. Полонений зізнався, що вже місяць воює в Україні.
«У нас плохо с едой, мы экономим на еде постоянно… Очень часто, что один паек в день, идет на 2 человека. И преимущественно питаемся тем, что найдем в домах. Мародерства очень много, лично мной было замечено, но я не поддерживаю такое, в основном этим занимались командующий и старшие сержанты».
Наприкінці березня боєць тероборони разом з курсантами-розвідниками пострілом з Javelin знищили російський танк, а з ним і однополчанина Сафронова та Войнова Дєніса Цибєнко. У кишенях ліквідованого окупанта знайшли багато прикрас і готівки у різній валюті. Цибєнко мародерив у помешканнях місцевих жителів.
Фото з Telegram-каналу «Шукай своїх»
Мобільний телефоні Ільї Войнова +89621593381. Його родичі у соціальній мережі Однокласніки: мати, батько, дядько, двоюрідна сестра.
«Всё плохо. Сам в церковь ходил сегодня. Просил помощи»*, – командир мотострільців РФ