Редакції «Наші гроші. Львів» стало відомо, що 10-11 березня російські загарбники отримають підкріплення. На територію України зайде щонайменше дві батальйонно-тактичні групи 7-ої військової бази РФ, яка дислокується в Абхазії.
Журналістка долучилася до одного із закритих чатів у соціальній мережі ВКонтакті для спілкування з російськими військовими-контрактниками.
Один з учасників чату – Олексій Павлов з міста Сочі, 22 вересня 1992 року народження. Він веде сторінку у ВКонтакті. Як виявилось, Павлов – член екіпажу бронетранспортера (далі БТР). Зазвичай екіпаж БТРу складається з трьох осіб: командир відділення, механік-водій і навідник. Павлов каже, що він не навідник, отже, або командир, або механік машини.
Олексій Павлов. Фото з ВКонтакті Павлова
4 березня Олексій Павлов написав у чаті (перекладено українською тут і далі):
«Сказали, що 7 числа 80 процентів, що поїдемо (в Україну – ред.). Робота така, а ротний з розуму сходить».
У пекельний вояж зібралися й інші чатівці-контрактники.
«Така ж ф…ня. Ми 10-11 (100%) їдемо, 9-го вантажимось…», – написав Сергій Бєлов.
«Я слідом буду. Їдемо, треба нашим допомогти», – додав військовий з Вологди Андрій Піраков, його детальніше можна роздивитись на сторінці у ВКонтакті.
«Через 3 дні туди»,– 7-го березня повідомив Нікіта Шилков, 30 грудня 1994 року народження з міста Чусовой, що у Пермському краї. Ось його сторінка у ВКонтакті.
Нікіта Шилков праворуч. Фото з чату ВКонтакті
Сергій Бєлов з міста Ангарськ каже, що йому 22 роки, проте у ВКонтакті вказав датою народження 12 травня 1993 року. В Instagram називає себе «вєжлівий человєк». Бєлов – розвідник-радіотелефоніст гірно-прикордонної розвідувальної роти.
Сергій Бєлов. Фото з чату ВКонтакті
«Щось «сцикітно», – пише Олексій Павлов, – як колону рознесуть, то все, приїхали».
«Ніч сьогодні не спав майже, думав писати чи не писати папір. Але краще зараз, чим коли вони до нас додому прийдуть, – відповідає Сергій Бєлов. – Нагнітати не хочу, але страшно… Ніби нічого не боюсь, але щось…».
Павлов і Бєлов служать у 7-ій Краснодарській Червоного Прапора орденів Жукова, Кутузова і Червоної Зірки військовій базі збройних сил РФ, що входить до складу 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу. З 2008 року база дислокується на окупованій території Грузії, в Абхазії, біля міста Гудаута.
7-ма військова база, джерело: sputnik-abkhazia.ru
«База знаходиться на території іншої держави, що межує з не дуже доброзичливою країною, наші військовослужбовці несуть постійне бойове чергування та проходять посилену бойову підготовку», – минулоріч розказував комадир 7-ої військової бази Вадим Клименко.
За його словами, вони оснащені найновішими видами озброєння, включаючи модернізовану, гусеничну та колісну техніку: «Вважаю, що ми непогано освоїли танки Т-72Б3 та бронетранспортери БТР-82А, бойові машини піхоти БМП-3 та протитанкові ракетні комплекси «Штурм», самохідні гаубиці САУ 2С3 «Акація», системи залпового вогню «Град», мінометні установки «Сани», ЗРК С-300 та низку інших спецзасобів різного призначення. Найближчим часом планується надходження безпілотних літальних апаратів та засобів боротьби з ними…».
Вадим Клименко. Фото з zvezdaweekly.ru
У 2014-му під час бойових дій РФ на Донбасі артилерійські підрозділи 7-ї військової бази неодноразово фіксували поблизу державного кордону України. У 2015-му за результатами «ростовського відрядження» деяких її вояків нагородили медалями, а деяких – погрозами командування судити «за дезертирство» через звинувачення у незаконному укладенні контрактів.
Полковник Вадим Володимирович Клименко командує 7-ою військовою базою з минулого року, до того він очолював 20-ту окрему гвардійську мотострілецьку Прикарпатсько-Берлінську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію, що розташована у Волгограді та області. Її формування є активними учасниками вторгнення на територію України.
Станом на 2 березня 2022 року ліквідовано 70% особового складу військової частини 74507 (56-а окрема десантно-штурмова бригада), 33-ого мотострілкового Берлінського Донського козачого полку та його командира полковника Юрія Юрійовича Агаркова, 8 березня 1983 року народження.
Юрій Агарков у центрі. Фото з censor.net
Олексій Павлов не здивувався компанії Сергія Бєлова у теперішньому українському відрядженні, мовляв, «ви ж у нашому «бтгрі».
«2 бтгр, списки чекаємо (…), – поправив Бєлов. – Ми першими йдемо, а Ви за нами, якщо щось, жопу мою не підстрельте. Я ж зв’язок, тому, якщо я буду волати матом, це нормально».
БТГр або батальйонно-тактична група – це зведене військове формування, створене на час виконання бойового завдання. Зазвичай, в його основі є механізований або танковий батальйон, який посилюють артилерією, інженерно-саперним, розвідувальним взводами та іншими військовими підрозділами. БТГр має різноманітний арсенал сил та засобів, що дозволяє вести бойові дії автономно і виконувати широкий спектр завдань: від танкового протистояння до боїв у місті.
«Міжвидовій взаємодії підрозділів у складі БТГр ми приділяємо особливе значення, оскільки це основний елемент впливу на ефективність у вирішенні тактичних завдань, – говорив рік тому командувач 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу генерал-лейтенант Яков Рєзанцев. – Зараз першочергово і ретельно відпрацьовується взаємодія командирів підрозділів з розрахунками безпілотної авіації, засобами радіоелектронної боротьби, артилерією, армійською авіацією».
Особовий склад 7-ої військової бази на навчаннях. Фото з zvezdaweekly.ru
В активній фазі війни на українському Донбасі РФ точково застосовувала вісім батальйонно-тактичних груп. Вони показали свою ефективність, тож впродовж 2016-2018 років кількість БТГр у російських військах збільшилася майже вдвічі – до 125.
Генерал-лейтенант РФ Яков Рєзанцев розказував про інновації, виплекані свіжим бойовим досвідом: «Робота снайперськими групами, ведення наступального бою із застосуванням рейдових загонів, розвідувально-пошукові дії в період наступу, застосування засідко-вогневих (розвідувально-ударних) груп, дії танкових підрозділів в алгоритмі «танкової каруселі».
Яков Рєзанцев. Фото з zvezdaweekly.ru
Наприкінці минулого року, тобто перед початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, Головнокомандувач ЗСУ генерал-лейтенант Валерій Залужний повідомляв про 52-ві російські батальйонно-тактичні групи, зосереджені вздовж українського кордону. На думку урядових шведських аналітиків, за необхідності, РФ може збільшити кількість своїх БТГр до 146.
Та після провалу російського бліц-кригу, вже на дев’ятий день війни, секретар РНБО України Олексій Данілов заявив, що загарбник використав майже всі заплановані ресурси: «Українські військові і сили ТРО перехопили тактичну ініціативу, але ворог не полишає планів щодо оточення міст Київ, Харків та щодо виходу на адміністративні межі Луганської та Донецької областей. При цьому російське окупаційне командування вже використало не менше 95% підготовлених БТГр і потребує термінового підтягування резерву».
Очевидно, цим «підтянутим резервом» і є БТГр, до яких увійшли Олексій Павлов, Сергій Бєлов, Андрій Піраков і Нікіта Шилков.
До місця «погрузки» кожен з майбутніх військових злочинців їхав у складі своєї БТГр.
Олексій Павлов під час руху колони 4 березня. Фото з чату ВКонтакті
4 березня Андрій Піраков повідомив в чаті:
«Завтра в Москві буду, тихонько рухаємось в Бєлгород».
Бєлгород – російське місто, що в 85 км від українського Харкова.
Наступного дня Піраков звітував:
«В результаті ми вже в колоні, Вологду проїхали».
Фото Андрія Піракова
Вночі 10 березня Сергій Бєлов написав:
«Покину я Вас скоро. Зараз на валізах, грубо кажучи».
Welcome to hell! Зустрічайте, ЗСУ!
Матеріал підготовлено за підтримки Інтерньюс Нетворк. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Інтерньюс Нетворк.