За чотири роки після запровадження кримінальної відповідальності за розкрадання гуманітарної допомоги та благодійних пожертв в Україні посадили лише п’ятеро людей. Попри численні випадки зловживань, до суду доходить менше 10% таких справ, а майже всі обвинувачені уникають позбавлення волі завдяки угодам зі слідством. Про це свідчать дані реєстру судових рішень, проаналізовані NGL.media.
24 березня 2022 року Верховна Рада прийняла, а президент того ж дня підписав закон про запровадження нової статті 201-2 КК про відповідальність за незаконне використання гуманітарної допомоги. Російське вторгнення спричинило небувалий до того потік гуманітарної і фінансової допомоги з усього світу, що не могло не привернути увагу недоброчесних ділків. «Виявляються чисельні випадки використання товарів гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку», – саме так пояснювали автори закону необхідність появи нової статті у Кримінальному кодексі.
Спершу правоохоронці активно застосовували новацію – уже до кінця 2022 року було відкрито 458 кримінальних справи. Проте уже в 2023 році таких проваджень зареєстрували вдвічі менше – і з кожним роком їх ставало дедалі менше у 2023 році було відкрито 249 кримінальних проваджень, у 2024 році – 119, у 2025 році – 108, протягом січня-березня 2026 року – 27, свідчать дані Офісу генпрокурора. Загалом за чотири роки в Україні було відкрито 961 кримінальне провадження за ст. 201-2 КК, проте до судів дійшли лише 79 справ.
В Офісі генпрокурора стверджують, що складність полягає у доведенні факту продажу чи використання гуманітарної допомоги саме з метою прибутку. Окрім того, для оцінки реальної вартості гуманітарної допомоги потрібні складні і тривалі експертизи.
Фінансова оцінка розкраденої гуманітарної допомоги потрібна ще й тому, що ст. 201-2 КК може бути застосована лише за умови продажу на суму не менше 350 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – це 582,4 тис. грн станом на 2026 рік. До прикладу, у 2022 році ця сума становила 434175 грн. Така ж нижня межа притягнення до кримінальної відповідальності передбачена і для привласнення благодійних пожертв і зборів.
Зрештою, навіть якщо слідчим вдається довести, що підозрювані отримали незаконний прибуток вище порогового мінімуму, майже усім їм вдається уникнути ув’язнення. Загалом за чотири роки українські суди винесли 74 вироки за ст. 201-2 КК. При цьому з 92 обвинувачених суд виправдав трьох і лише пʼятеро отримали покарання, що передбачає позбавлення волі. Усі решта відбулися умовним терміном чи незначним штрафом. Про це свідчать дані реєстру судових рішень, проаналізовані NGL.media.
Чотири роки позбавлення волі отримав, наприклад, керівник чернігівського осередку громадської організації ReliefAid Віктор Міщенко, який привласнив частину грошей з благодійного гранту на закупівлю дров. Проте це скоріше виняток з правила.
Абсолютна більшість обвинувачених йдуть на угоду зі слідством і отримують в результаті іспитовий строк Іспитовий строк – це заміна реального покарання умовним терміном, упродовж якого злочинець залишається на волі, але під наглядом. Якщо впродовж цього терміну він не порушить закон повторно, судимість автоматично погашається. Наприклад, засновниця благодійного фонду «Незламні духом волонтери» Анна Пелішенко та керівник цього фонду Роман Пелішенко з Білої Церкви продали сім автомобілів, які були завезені в Україну як гуманітарна допомога. Пішовши на угоду зі слідством, вони отримали по року іспитового терміну.
Іноді виходить обійтися навіть без іспитового терміну, сплативши порівняно невеликий штраф. Наприклад, одесит Іван Погрібняк, який продав за 15 тис. доларів (приблизно 610 тис. грн) гуманітарний автомобіль, пішовши на угоду зі слідством, отримав у результаті лише штраф у 310 тис. грн. Додатково суд ще конфіскував на користь ЗСУ 60,5 тис. грн, які Погрібняк сплатив раніше як заставу.
