Ще не так давно вона, пенсіонерка із Закарпаття, не мала жодного стосунку до спортивного бізнесу, а сьогодні – постачає лижі, сноуборди та екіпірування для українських спортсменів. Її успіх на державних тендерах виглядає ще цікавіше, якщо знати, що вона – теща Сергія Седнєва, начальника відділу зимових олімпійських видів спорту Мінмолодьспорту.
Read this publication in English
NGL.media спільно зі спортивним порталом «Трибуна» дослідили цей сімейний бізнес.
Це розслідування відбулося завдяки учасникам спільноти NGL.media, яким доступний особливий контент і можливості.
Це розслідування почалося з рутинного дослідження закупівель «Укрспортзабезпечення», які відбувались у другій половині 2024 року. Серед десятків укладених угод ми зауважили 34-річну Антоніну Сусик, мешканку закарпатського села Підвиноградів, яка отримала своє перше бюджетне замовлення лише через місяць після реєстрації ФОП.
Спершу у жовтні в неї купили спортивні костюми (по 56 тис. грн) і рукавички (по 5,5 тис. грн пара) для національної збірної з фристайлу на загальну суму 738 тис. грн. А вже до кінця року Антоніна Сусик продала сноубордів, лиж та іншого спорядження майже на 5,8 млн грн.
При цьому Антоніна Сусик працює керівницею відділу абонентського обслуговування «АВЕ Виноградово» – невеличкої сміттєвої компанії, що обслуговує Виноградівську і Хустську громади з загальним населенням менше 150 тис. людей.
NGL.media і «Трибуна» з’ясували, що раптове зацікавлення закупівлями «Укрспортзабезпечення» виявили ще кілька підприємців-новачків. Усіх їх об’єднує не лише бажання заробляти на одній державній установі, а й схоже, скоординована участь у тендерах, та зв’язок із родичами керівника начальника відділу зимових олімпійських видів спорту Мінмолодьспорту Сергія Седнєва.
Сергій Седнєв з дружиною Мирославою (фото ГО «Біатлон майбутнього»)
41-річний Сергій Седнєв у минулому був досить відомим біатлоністом, призером чемпіонату світу 2011 року, переможцем Кубка світу 2010 року. Але завершив свою спортивну карʼєру Седнєв зі скандалом – у 2015 році його дискваліфікували за вживання допінгу. Згодом він трохи працював тренером, а потім перейшов до міністерства.
Загалом група пов’язаних зі Седнєвим підприємців отримала від «Укрспортзабезпечення» понад 59 млн грн. А почалось все банально – з його тещі.
Теща стає підприємицею
Оксана Шперик, 64-річна теща Седнєва, живе у маленькому містечку Виноградів на Закарпатті. Про її біографію відомо лише те, що свого часу вона працювала у «Закарпаттяобленерго». Зрештою, там працювала і її донька Мирослава Шперик, дружина Сергія Седнєва. У 2019 році Оксана Шперик стала членом правління громадської організації «Біатлон майбутнього», заснованої її донькою і зятем.
Оксана Шперик (фото Facebook)
За даними YouControl, у вересні 2020 року Оксана Шперик зареєструвалась підприємицею та одразу почала отримувати значні замовлення від «Укрспортзабезпечення». Спершу вона стала переможцем тендеру на постачання лиж за 370 тис. грн, а ще за два тижні – на різноманітний інвентар для біатлону на 2,2 млн грн.
Щоб отримати ці замовлення Шперик навіть довелося трохи схитрувати. Щоб довести, що у неї уже є досвід підприємництва, на обидві закупівлі «Укрспортзабезпечення» вона подала одну і ту ж маленьку угоду з сумським За збігом обставин, Сергій Седнєв родом із Сумської області «Регіональним центром зимових видів спорту». Проте надана Шперик угода датована 21 вересня 2020 року, хоча ця ж угода на Prozorro датована 1 жовтня. «Регіональний центр зимових видів спорту» у відповідь на запит NGL.media підтвердив, що насправді угода була укладена пізніше.
Іншими словами, на момент укладення обох угод з «Укрспортзабезпеченням» Оксана Шперик не могла підтвердити відповідний досвід підприємництва і її пропозиції мали б бути відхилені. Проте визнали її переможцем і виплатили майже 2,6 млн грн. Тепер в «Укрспортзабезпеченні» стверджують, що не знали про «ймовірну недостовірність документів».
Загалом у 2020 році Оксана Шперик отримала замовлення від «Укрспортзабезпечення» на 4,4 млн грн. Тим часом її зять Сергій Седнєв отримував зарплату від цієї ж структури «Укрспортзабезпечення» відмовилось надати офіційну інформацію про посади й час роботи в установі Сергія Седнєва, в тому числі його біографію чи автобіографію. З наступної відповіді на запит випливає, що він отримував зарплату від «Укрспортзабезпечення» як провідний тренер у 2017-2021 рр. та від Державного центру олімпійської підготовки з біатлону Сергій Седнєв працював у «Державному центрі олімпійської підготовки з біатлону» на посаді провідного фахівця зі зв’язків з громадськістю та пресою за сумісництвом з 02.06.2015 по 03.03.2021. Його автобіографію олімпійський центр надати також відмовився. .
Від Державного центру олімпійської підготовки з біатлону Оксана Шперик також почала отримувати замовлення у 2020 році, й зараз сума договорів з нею становить понад 2 млн грн. Договори з нею підписував директор цього центру В’ячеслав Деркач. Раніше він виступав разом зі Сергієм Седнєвим у збірній України з біатлону.
Деркач стверджує, що не пам’ятає, хто саме порекомендував йому Оксану Шперик. «Чесно кажучи, я не перевіряю навіть, хто там в кого теща. Сергія я знаю, тому що з ним в команді колись бігав. А теща… Я, чесно кажучи, не відстежував», – каже він.
Цікаво, що в договорах з олімпійським центром вказані не контакти тещі Седнєва, а його дружини Мирослави – зокрема її номер телефону. На той час Мирослава Шперик-Седнєва працювала директоркою Західного реабілітаційно-спортивного центру, а потім в Деснянській райдержадміністрації Києва, поєднуючи таким чином державні посади з допомогою матері у бізнесі.
Регіональне відділення Фонду держмайна у Києві, де зараз працює Шперик-Седнєва заступницею директора, у відповідь на запит рекомендувало звернутися безпосередньо до неї за номером мобільного телефону. Але вона на численні дзвінки й письмові звернення від журналістів «Трибуни» та NGL.media так і не відповіла.
Теща сама не справляється
У 2021 році Сергій Седнєв почав працювати у Міністерстві молоді та спорту – спершу головним спеціалістом відділу зимових олімпійських видів спорту, а потім очолив цей відділ. Протягом 2021-2022 рр. його теща Оксана Шперик не отримувала замовлень від «Укрспортзабезпечення» – принаймні, це не відображено на Prozorro.
Але у 2023 році все змінилось. Постачати спортивний одяг, обладнання та інвентар, і саме для зимових видів спорту, почала не тільки теща Сєднєва, а й ще п’ятеро пов’язаних між собою підприємців. Того року їм сукупно заплатили майже 15,3 млн грн, а у наступному 2024 році виплати зросли майже до 40 млн грн дані Spending.gov.ua .
Можна стверджувати, що ці шестеро отримують левову частку замовлень на постачання усього, що стосується лижних видів спорту.
Напевно, щоб не привертати зайвої уваги, вони почергово подавалися на оголошені «Укрспортзабезпеченням» тендери. Як правило, у тендері брав участь лише хтось один з цієї групи – і він перемагав. Загалом учасники групи перемогли у 66 тендерах «Укрспортзабезпечення» на постачання лиж, сноубордів, відповідного одягу та інвентаря.
Окрім «Укрспортзабезпечення», Оксана Шперик отримувала замовлення і від інших переважно спортивних бюджетних установ – загальна сума її угод, за даними Clarity Project, перевищує 19 млн грн. Керівник однієї із таких установ на умовах анонімності повідомив редакції, що, начебто, підписати угоду з нею наполегливо рекомендував саме її зять – Сергій Седнєв.
Спроби NGL.media та «Трибуни» з’ясувати безпосередньо у пані Шперик причини її бізнес-успіхів завершилися курйозом. Спершу вона підтвердила, що займається продажем спортивного спорядження, але як тільки мова зайшла про доньку і зятя – кинула слухавку і більше не відповідала на дзвінки.
Сам Сергій Седнєв у письмовій відповіді NGL.media заперечив свій вплив на перемоги у тендерах як своєї тещі, так і інших пов’язаних з нею підприємців.
Закарпатська частина мережі
Ось які зв’язки нам вдалося простежити між Оксаною Шперик та іншими підприємцями-новачками, які отримували замовлення від «Укрспортзабезпечення».
Першим з них виявився 34-річний закарпатець Іван Роман, який зареєструвався підприємцем у квітні 2023 року. Це племінник Оксани Шперик, який раніше працював начальником слідчого відділення Мукачівського райвідділу поліції. А його дружина, судячи з поданих декларацій, працює прокурором Мукачівської окружної прокуратури.
Іван Роман (фото Facebook)
Усі свої бюджетні замовлення, за даними Clarity Project, Іван Роман отримав виключно від «Укрспортзабезпечення».
Він стверджує, що веде бізнес займається самостійно і взагалі не знаю, хто така Оксана Шперик. Тим часом у соцмережах вона ніжно називає його «Ванюшка» і бажає йому перемоги на місцевих виборах. Підтвердження родинних зв’язків виявилось і у російській соцмережі «Одноклассники».
Восени 2023 року до Шперик і Романа приєдналась 55-річна Ольга Пекар, теж з Виноградова. У соцмережах вона позиціонує себе енерготерапевткою і розвиває у Виноградові власний комісійний магазинчик. Пекар також часто лайкає дописи Шперик у Facebook.
У документах, які обидві жінки подавали на тендери «Укрспортзабезпечення» ми виявили ідентичні дефекти, що може свідчити про підготовку документів на одному пристрої.
Ольга Пекар відмовилась від коментарів до цієї статті.
Наступного 2024 року до них приєдналася уже згадана вище Антоніна Сусик з сусіднього села Підвиноградів. Вона підтвердила, що брала участь в закупівлях «Укрспортзабезпечення», але під час розмови обмовилась, що цим «займалась інша людина… колега». Після того вона відмовилась від коментарів.
Київська частина мережі
Незабаром підряди почали отримувати і кияни – 46-річний Андрій Михайленко та 22-річний Тарас Голяка. Метадані поданих ними документів свідчать, що насправді їхнім автором є така собі «Яцишина Ульяна». Цей же автор відображений у метаданих документів Оксани Шперик та Антоніни Сусик із Закарпаття.
Однакові метадані у документах
У цих метаданих була також вказана компанія авторки файлів – відомий виробник лижного спорядження «Фішер Україна» з Мукачева.
У розмові з «Трибуною» Уляна Яцишина заявила, що ніколи не займалася держзакупівлями й не готувала для цього ніяких документів, а з «Фішер Україна» звільнилася ще на початку 2023 року. Вона також припустила, що її робочий акаунт могли передати іншій людині і запевнила, що Сергія Седнєва не знає.
22-річний киянин Тарас Голяка за кілька тижнів після реєстрації підприємцем з першої ж спроби виграв тендер «Укрспортзабезпечення» майже 2,8 млн грн. Його мама, Тетяна Голяка, уже тривалий час працює разом з дружиною Седнєва – спершу у Деснянській РДА, а тепер у регіональному Фонді держмайна в Києві, причому Мирослава Шперик-Седнєва є її безпосередньою керівницею.
Про близькі стосунки свідчать спільні фото, які Тетяна Голяка публікує у соцмережах. Показово, що світлину з дружиною Седнєва на сторінці Голяки у Facebook лайкнули три підприємця з нашого списку – Іван Роман, Оксана Шперик та Ольга Пекар.
Тетяна Голяка та Мирослава Шперик-Седнєва (фото з Facebook)
Тарас Голяка не відповів на запит про коментар. Натомість його мати заявила, що не втручається у справи сина. Стосовно ж її стосунків з дружиною Седнева висловилася цілком однозначно: «Вона моя керівниця, я у неї підлегла. І у нас є певні робочі питання. Все. Я бачила її чоловіка, але особисто з ним не товаришую. Не знаю, чим він займається, і навіть не знаю, що він там очолює».
Метадані «Яцишина Ульяна» ми виявили і у файлах 46-річного Андрія Михайленка, який лише у грудні минулого року отримав від «Укрспортзабезпечення» більше 7,3 млн грн. Судячи з тегів за його номером телефону, він займається ремонтно-будівельними роботами, але аж ніяк не постачання лижного спорядження. Михайленко відмовився говорити про свою участь у тендерах «Укрспортзабезпечення».
Важливий момент – чи завищували вони ціни?
Більшість товарів, які «Укрспортзабезпечення» купувало у цієї групи підприємців, в Україні не продається. Їх можна знайти на сайтах виробників та численних онлайн-магазинах по всьому світу.
Загалом для повноцінного аналізу нам бракує всіх даних. При постачанні товарів іноземного походження «Укрспортзабезпечення» вимагало у продавців надавати, в тому числі копії митних декларацій. Проте керівник цієї держустанови Олексій Шубинський відмовився надати ці копії, мотивуючи це конфіденційністю. Тим часом ці документи могли б виявити додаткові зв’язки між фігурантами та допомогти у підрахунках.
Порівнявши дані з різних джерел, можна виокремити дві тенденції із закупівлею товарів для «Укрспортзабезпечення».
По-перше, значну частину товарів можна придбати за кордоном приблизно вдвічі дешевше. Але з урахуванням всіх витрат і митних платежів різниця насправді не буде значною.
Для прикладу, у жовтні та листопаді минулого року «Укрспортзабезпечення» законтрактувало у Тараса Голяки 82 пари лижоролерів Marwe Oy Skating 620 FX по 19,9 тис. грн/пара. Ще 12 пар таких же лижеролерів восени продав Андрій Михайленко за аналогічною ціною. Враховуючи курс НБУ у жовтні-листопаді, це близько 420 євро/пара, що загалом не надто відрізняється від роздрібної вартості від виробника.
Фінська компанія-виробник Marwe Sports повідомила (лижеролери), що оптову партію у 50 пар таких лижеролерів продає по 260 євро/пара. Доставка в Україну, страхування, послуги брокера, а також ввізне мито і ПДВ дають ціну приблизно 360 євро/пара. Таким чином різниця становитиме близько 60 євро.
Тобто на таких товарах підприємці заробляли, але про значні переплати переважно не йдеться.
Натомість друга категорія – це товари, які «Укрспортзабезпеченню» перепродували з дуже значною націнкою. Проте це стосується переважно дрібних угод.
Наприклад, у 2023 році Оксана Шперик підписала договір з «Укрспортзабезпеченням», де два спеціальні столи для підготовки сноубордів Maplus Travel Bench (MTO640) оцінені у понад 38 тис. грн кожен, хоча в інтернеті їх продають за ціною до 70 дол. Оскільки це дуже нетиповий товар, нам вдалося встановити за даними бази даних експорту та імпорту MarketInside , що ввезла ці столи в Україну не сама Оксана Шперик, а її племінник Іван Роман.
Ще кілька прикладів – у листопаді 2024 року у Тараса Голяки законтрактували 30 стійок Liski, 10110 AS2 для лижних трас за 102 тис. грн, хоча виробник продає ту ж кількість стійок дешевше тисячі євро. А у грудні 2024 року Оксана Шперик продала «Укрспортзабезпеченню» 18 пар лижних окулярів UVEX athletic CV по 9,8 тис. грн, хоча такі навіть в Україні коштують до 5 тис. грн.
Конфлікт інтересів
До обов’язків Сергія Седнєва, як начальника відділу зимових олімпійських видів спорту у міністерстві входить «підготовка пропозицій щодо фінансового та матеріального забезпечення збірних команд України», «участь у розподілі фінансових та матеріальних ресурсів, виділених на розвиток зимових олімпійських видів спорту», а також – «контроль за їхнім ефективним використанням».
Його робота на посаді начальника профільного відділу Мінспорту та отримання його тещею бюджетних підрядів від установи, підпорядкованої тому ж міністерству, щонайменше, виходить за рамки доброчесності.
В «Укрспортзабезпеченні» стверджують, що «особливості функціонування електронної системи закупівель унеможливлюють вплив будь-якої особи, у тому числі начальника відділу зимових олімпійських видів спорту Департаменту олімпійського спорту Сергія Седнєва, на вибір постачальника під час проведення процедури відкритих торгів». Стосовно ж фактів отримання підрядів родичами Седнєва та пов’язаними з ними підприємцями у них «відсутня інформація».
Ми намагались дізнатись, що думає про все це сам Сергій Седнєв. «Я поважаю роботу кожного журналіста», – запевнив він у телефонній розмові з NGL.media, але від інтерв’ю без заздалегідь надісланих запитань відмовився. Натомість, отримавши питання, він перестав відповідати у месенджері та на дзвінки.
Бодай якусь відповідь ми змогли отримати лише від Міністерства молоді та спорту, де Седнєва, схоже, змусили написати «пояснювальну записку». Попри її небагатослівність, з цієї записки можна виокремити три ключові твердження.
По-перше, він стверджує, що не знайомий з жодним згаданим у розслідуванні підприємцем, навіть з власною тещею: «Я особисто не знайомий з фізичними особами, зазначеними у листі журналіста NGL.media та відповідно не впливав на процес закупівель чи просуванні їх бізнес-інтересів».
По-друге, він не бачить жодних проблем, бо безпосередньо закупівлями займається не його відділ, а «Укрспортзабезпечення».
І останнє – ні він, ні його дружина, як написав Сергій Седнєв, «не контролює та не допомагає вести підприємницьку діяльність зазначених у листі фізичних осіб».
Автори Олександра Губицька (NGL.media) та Станіслав Орошкевич («Трибуна»), редактор Олег Онисько, інфографіка Назар Тузяк, обкладинка Вікторія Демчук