Учасник закритого чату російських військових ВКонтакті Владімір Голочалов розповідає, як він воює в Україні і щедро ділиться фотодоказами. Він не приховує ні свою військову частину, ні свідчень злочинів. Ще 2 травня Голочалов привітався з чатівцями: «Всем привет с передовой от бойцов 31 одшбр сегодня потише,всех с майскими праздниками и с предстоящим 9 мая 💪».
*тут і далі цитати окупантів подаємо мовою оригіналу, пунктуація і граматика збережені
Владімір Голочалов праворуч. Фото: ВКонтакті
31-а окрема гвардійська десантно-штурмова бригада (військова частина 73612) – гордість та окраса повітряно-десантних військ рф. З 2005-го її комплектують виключно військовими-контрактниками, які мають найкращий рівень підготовки серед десантних з’єднань країни-агресорки, відтак, бригаду залучають до усіх війн, що веде росія. До прикладу, у 2008-му ульяновські десантники допомагали анексувати Абхазію та Південну Осетію. А у 2014 році вже були в Україні. Саме вони переодягнені у форму українського «Беркуту», захопили кримський Парламент, а на Донеччині воювали під Іловайськом.
З минулого року 31-ою бригадою командує полковник Сєргєй Павловіч Карасьов. Він народився 1 липня 1982-го (39 років) у Пскові, завершив Рязанське гвардійське вище повітряно-десантне командне училище і Загальновійськову академію збройних сил рф. З 2016-го на його кітелі теліпається медаль Суворова, а з 2020-го – орден «за воєнниє заслугі».
Сєргєй Карасьов. Фото: ulgov.ru
Підрозділи 31-ої бригади атакують Україну з початку повномасштабного вторгнення, відомо про ліквідацію щонайменше двох її старших офіцерів і одного полоненого єфрейтора.
Владімір Голочалов, який тепер передає привіти та постить фото в закритих чатах, приєднався до боїв в Україні наприкінці квітня. 17 квітня він написав: «на данный момент жду отправки в известные всем конфликтные места», а вже 21 квітня виставив світлину з засідки у полі. До кадру потрапили квадрокоптер DJI Mavic та великокаліберна снайперська гвинтівка.
Фото зі сторінки ВКонтакті Владіміра Голочалов
«Работаем по позициям нациков», – прокоментував російський військовий наступне опубліковане фото.
Фото зі сторінки ВКонтакті Владіміра Голочалова
Владімір Голочалов народився 16 грудня 1991 року у місті Гусь-Хрустальний Владимирської області. Тут досі живе його мати. Строкову службу окупант проходив у 76-ій гвардійській десантно-штурмовій дивізії (військова частина 07264), що дислокується у Пскові. За контрактом у 31-ій ульяновській бригаді він служить вже щонайменше сім років. Судячи з чатівської переписки, воював у Сирії. «Ну братец что могу сказать ,будет тяжело без определенного опыта главное не суетится в определенные моменты и скажу так по сравнению с Сирией допустим, тут пожестче», – відповідав він на один з коментарів.
Голочалов зневажає Україну та українців і готовий насаджувати російський лад до останньої краплі крові. «Это уже Россия нет больше Украины, – наполягає він. – Будем живы не помрем💪пока всех нациков не перебьем не отступим, победа будет за нами что тут ещё добавить 💪☝😉».
Він також запостив фото знищеної машину військової медичної евакуації BURTEK B4731, що могла вивозити з поля бою від чотирьох до шести поранених українців.
Фото зі сторінки ВКонтакті Владіміра Голочалова
Дружина Владіміра Надія, так вона називає себе в Однокласниках, підтримує чоловіка у геноциді та готова подавати йому патрони. А Голочалов і радий старатися: у чаті хизується розтрощеною технікою Збройних сил України.
Владімір Голочалов з дружиною. Фото: Однокласники
Окупант ще живий і регулярно з’являється у соцмережі.
Контакти окупанта та його родичів:
Сторінки ВКонтакті: Владімір Голочалов, Владімір-І-Анастасія Голочалови (Анастасія – колишня дружина десантника), мати Ія, нинішня дружина Надєжда, дядько Валєрій.
Сторінки в Однокласниках: Владімір Голочалов, дружина Надія Голочалова, мати, дядько, тітка.
Акаунти дружини окупанта Надєжди в Instagram, TikTok та Telegram.
Цей матеріал підготувала ГО «Львівська група» в рамках програми Інституту висвітлення війни та миру «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст публікації є винятковою відповідальністю ГО i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.