У чергах на соціальне житло в різних містах України досі перебувають сотні тисяч людей, деякі ще з 60-х років минулого століття. Попри те, що саме поняття «квартирна черга» залишилося у спадок від СРСР, ці черги не скорочуються, як можна було б очікувати, а лише зростають.
Read this publication in English
Лише у Києві на безкоштовне житло претендують близько 70 тис. людей, у Львові станом на травень 2025 року – майже 29 тис. людей.
Як і в радянські часи, так і зараз система квартирних черг є полем для корупції, адже охочих багато, а безкоштовного жила – вкрай мало. Описана в цьому матеріалі схема навіть виглядає так, наче сама система і передбачила її існування.
Це розслідування відбулося завдяки фінансовій підтримці учасників спільноти NGL.media, яким доступний особливий контент і можливості.
Черговики Львівської міської ради десятиліттями рахуються у черзі, яка майже не рухається за останні п’ять років лише двоє черговиків загальної квартирної черги отримали житло у Львові . Аж раптом декому таки безкоштовно дають квартири, наче як тимчасово, зберігаючи за ними місце в основній черзі. Потім черговики приватизують ці «тимчасові» квартири – і переписують їх на родичів чиновника, який і придумав цю схему.
Маленька схема для великої мети
На цю справу NGL.media натрапило уже в той момент, коли було зареєстроване кримінальне провадження і велися допити свідків. З першого погляду, це локальна історія, але добре ілюструє масштабність проблеми у межах всієї країни. По-перше, наскільки легко вправні аферисти можуть роками залишатися непоміченими. А по-друге, як сильно система соціального житла в Україні потребує змін.
Основні (але не єдині) герої цієї історії – двоє львів’ян, 38-річний Василь Винницький та 35-річний Олександр Наконечний. Обидва працювали юристами у системі місцевого самоврядування і добре знають як обійти систему.
Василь Винницький у 2019 році (скриншот з відео)
Наприклад, Василь Винницький встиг попрацювати юристом у трьох різних районних адміністраціях Львова. «Я п’ять років попрацював в ЖЕКу у Львові, я вже знаю всі нюанси. Потім я пішов в районну адміністрацію. Я там був у всіх комісіях: адміністративних, опікунських, я вже практично знаю всю життєдіяльність органу місцевого самоврядування», – запевняв Василь Винницький під час співбесіди на посаду керівника Західного міжрегіонального управління Мін’юсту у 2019 році В результаті на посаду керівника Західного міжрегіонального управління Мін’юсту був обраний інший кандидат .
На той момент Винницький працював юристом Личаківської районної адміністрації Львова і, як з’ясували NGL.media, уже встиг оформити на своїх родичів кілька соціальних квартир.
Як це відбувалось?
У жовтні 2015 року львівський пенсіонер Володимир Шургот звернувся до міськради з проханням надати його сім’ї однокімнатну квартиру у районі Підзамче. У нього були усі підстави для такого прохання Володимир Шургот перебував у квартирній черзі з 1984 року. У 2015 році його включили в окремий список тих, хто може отримати житло поза чергою, оскільки його син брав участь в АТО , але прикметно, що у своїй заяві він вказав точну адресу бажаного помешкання квартира загальною площею 33,1 м2 за адресою вул. Жовківська, 24 . Це важливий момент, адже інформація про вільні комунальні приміщення, тим більше квартири, відсутня у відкритому доступі.
Квартира, яку хотів отримати пенсіонер, була визнана непридатною для проживання. Однак у своїй заяві він запевнив, що відремонтує її власним коштом.
Заяву Володимира Шургота схвалила житлова комісія і за кілька місяців виконком Львівської міськради прийняв рішення про виділення йому квартири «з метою тимчасового поліпшення житлових умов, без зняття з квартирного обліку». Такий механізм дає можливість отримати житло, що не відповідає діючим нормам (за площею, технічним станом тощо) і при цьому залишитись у загальній черзі на отримання повноцінної квартири у майбутньому. При цьому «тимчасовість» у цьому механізмі є умовною, адже пільговики мають право приватизувати таке житло.
У жовтні 2016 року Володимир Шургот приватизував отриману квартиру, а вже через два місяці офіційно подарував її 60-річній Марії Винницькій, матері Василя Винницького, на той момент юриста Франківської райадміністрації Львова. Інтереси Шургота у процесі приватизації і дарування квартири представляв за довіреністю Олександр Наконечний – ще один юрист Франківської райадміністрації.
Володимир Шургот відмовився говорити з NGL.media про причини дарування свого житла Марії Винницькій. «Я ту квартиру віддав і мене вже нічого не цікавить», – заявив він. 72-річний пенсіонер, який ще працює в ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району». Він досі залишається у загальній квартирній черзі під номером 5928.
У 2022 році Василь Винницький продав подаровану його матері квартиру на Підзамче. На той момент він уже працював юристом у Шевченківській районній адміністрації Львова.
Сімейні драми
Наступна географічна точка цієї історії – це будинок на вулиці Балабана, 24 у Львові. Територіально – початок району Підзамче, менше десяти хвилин пішки до Опери. Цей двоповерховий будинок колись був нежитловим Будівля зведена наприкінці ХІХ ст., у 1930-х роках тут були розташовані склади металобрухту і вживаного одягу; згодом на першому поверсі був офіс будівельної компанії «Галрембуд» , потім на другому поверсі облаштували кілька квартир, а решту приміщень використовувались як офіси. Однак упродовж 2014-2017 років ще чотири нежитлові приміщення переробили під квартири, які зараз належать матері Василя Винницького та двом його колишнім дружинам. У цій історії були свої труднощі, адже для реконструкції нежитлового приміщення у квартиру необхідне окреме рішення міської ради. І тут знову використали подібну схему з черговиками.
Двоповерхову будівлю на вул. Балабана, 24 у Львові майже повністю приватизувала сім’я Винницького (фото NGL.media)
Найбільш показовою є історія львів’янки Оксани Кузь, яка у 2014 році звернулась до міськради, щоб отримати дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення на першому поверсі цього будинку. Такий дозвіл вона отримала у 2015 році, а ще через рік отримала ордер на «тимчасову» квартиру, яку і приватизувала за кілька місяців.
Через вісім місяців після приватизації Оксана Кузь подарувала свою квартиру Юлії Смолинець, юристці Давидівської сільської ради. На той момент Юлія Смолинець схоже перебувала у досить теплих стосунках з Василем Винницьким – принаймні настільки, щоб через два тижні після отримання квартири позичити йому 200 тис. грн. А пізніше взагалі вийшла заміж за Винницького, ставши його другою дружиною.
Юлія Смолинець і Василь Винницький одружилися у 2020 році (фото Facebook)
Прикметно, що довіреною особою Оксани Кузь був уже згаданий Олександр Наконечний, юрист Франківської райадміністрації. Під час розслідування з’ясувалося, що перед отриманням ордеру на квартиру Оксана Кузь видала на його ім’я довіреність, яка серед іншого давала Наконечному право продати чи подарувати цю квартиру… Марії Винницькій, матері Василя Винницького Інформація з копії акту комісії Львівської міськради, створеної за наказом директора департаменту економічного розвитку від 08.03.2024 «Про утворення комісії для проведення службового розслідування», яку NGL.media отримали у відповідь на запит до Львівської міськради .
Олександр Наконечний (фото Facebook)
Схоже, що Оксана Кузь була всього лиш підставною особою, яка до того ж не зовсім розуміла наслідки своїх дій. Уже після того, як вона подарувала свою квартиру, у березні 2018 року Франківська райадміністрація Львова призначила Юлію Смолинець піклувальницею Оксани Кузь.
Численні спроби NGL.media поговорити з Оксаною Кузь не мали успіху, тож почути її позицію не вдалося. Та наступні події вказують на те, що Оксана Кузь справді могла не до кінця розуміти, що відбувалося з її житлом.
«Під час укладення договору дарування була допущена помилка щодо природи правочину, а саме: позивач [Оксана Кузь] мала на увазі укласти договір довічного утримання», – вказано у рішенні Франківського райсуду Львова, який задовольнив позов Оксани Кузь і визнав договір про дарування квартири Юлії Смолинець недійсним.
Втім, Юлія Смолинець оскаржила розірвання договору, і у 2022 році повернула собі квартиру – причому цього разу Оксана Кузь уже не була проти цього рішення.
Юлія Смолинець відмовилась спілкуватись з NGL.media про свою роль у цій історії.
У 2021 році Василь Винницький офіційно розлучився зі Смолинець і повернувся до своєї першої дружини – теж юристки Надії Пеленської. А у 2023 році Пеленська купила двокімнатну квартиру загальною площею 44,1 м2 за 2,3 млн грн у тому ж будинку на вул. Балабана. У 2024 році Винницький і Пеленська знову розлучились.
Ще дві квартири у тому ж будинку на Балабана належать Марії Винницькій, матері Василя Винницького. Обидві квартири були переплановані з нежитлових приміщень і виділені черговикам, однак потім перепродані.
«Родина збирається рідко»
Василь Винницький за останні 10 років устиг попрацювати юристом у трьох різних райадміністраціях Львова Винницький працював у Франківській, Личаківській та Шевченківській РА . Поки він працював у Франківській райадміністрації (до 2019 року), заступником голови цієї адміністрації а потім і її головою працював його близький родич Орест Тимчишин. Саме у цей період відбувалися ці історії з квартирами.
На прохання NGL.media прокоментувати оборудки з комунальним майном, які торкнулись його родини, Тимчишин лише сказав, що сподівається, що поліція «розставить всі крапки над і». Він заперечив, що знав бодай щось про ці оборудки.
«Знаєте, як це, родина збирається зрідка…Та й переважно кількість людей така, що не дуже про щось і поговориш. Ну, чесно кажучи, нічого такого [в поведінці Винницького] не спостерігалося: ні дуже доброго, ні не дуже поганого. Так, хлопець як хлопець», – сказав Орест Тимчишин.
Орест Тимчишин після роботи головою Франківської, а потім Личаківської райадміністрацій, очолив департаменту житлово-комунального господарства Львівської міськради, а на початку 2024 року його призначили в.о. заступника мера Львова з питань ЖКГ. Проте у квітні 2025 року Ореста Тимчишина перевели у виконавчий комітет міськради займатись проектами з біогазу та ЛКП. У міськраді відмовились коментувати причини його пониження на посаді.
Олександр Наконечний, який брав активну участь у цій історії, відмовився від коментарів NGL.media і видалив свої соцмережі. Весною цього року він звільнився з райадмінстрації і влаштувався інспектором у Державній податковій службі.
Що кажуть у міській раді
Перші підозри у недоброчесності Василя Винницького у Львівської міськради виникли лише весною минулого року. Під час чергової перевірки декларацій з’ясувалося, що його витрати перевищують офіційні доходи.
«Враховуючи ці обставини, міський голова доручив директорці департаменту економічного розвитку Інні Свистун створити службову комісію для проведення розслідування щодо дій Винницького», – розповів Євген Бойко, керуючий справами виконкому Львівської міськради.
За його словами, у процесі службового розслідування, яке тривало майже чотири місяці, виявилось, що Василь Винницький справді міг використовувати свою посаду, щоб покращити житлові умови для родичів. В результаті Винницького звільнили з посади начальника юридичного відділу Шевченківській райадміністрації, а усі матеріали службового розслідування передали в прокуратуру.
У липні 2024 року львівська поліція відкрила з цього приводу кримінальне провадження за ч.1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем). У справі ще триває процес досудового розслідування – збір доказів, допити свідків тощо. Василь Винницький тим часом безуспішно намагався стати суддею місцевого суду і паралельно судиться з міськрадою, щоб поновитись на посаді.
Василь Винницький не відповів на неодноразові звернення NGL.media з приводу коментаря.
Чому такі схеми стали можливими?
Основними юридичними документами, які регулюють отримання соціального житла, є Житловий кодекс, прийнятий ще у 1983 році, та закон «Про житловий фонд соціального призначення» 2006 року. Передбачені цими нормативними документами методи забезпечення соціальним житлом неефективні і створюють широкі можливості для корупції та махінацій.
«Приватизацію житла потрібно завершити. Житло у приватну власність можна купити на ринку, а держава може допомагати пільговим кредитуванням чи оплатою першого внеску окремим категоріям громадян. Натомість потрібно розвивати систему соціального житла: житла різних форм власності (насамперед, муніципальної), яке здається на умовах доступної оренди. І ось поселення в таке житло повинно здійснюватися на підставі черги, усі інші черги треба скасувати, – вважає координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм громадської мережі «Опора» Тетяна Бойко. – Хто може претендувати на таке житло? Усі домогосподарства, чиї видатки на оренду перевищують 20% від доходів. А в першу чергу, це – люди з інвалідністю, сім’ї з дітьми з інвалідністю, багатодітні сім’ї, ветерани, літні люди. Але не лише. Це також можуть бути спеціалісти, яких потребує громада».
На початку 2025 року уряд схвалив проект закону «Про основні засади житлової політики», який має вирішити основні проблеми із наданням соціального житла, зокрема зупинити можливість приватизації, яка якраз і уможливлює такі маніпуляції, які вчиняли з квартирами у Львові. Проект цього закону ще не проголосований парламентом.
Поки в Україні на державному рівні ще тривають обговорення, як має виглядати система соціального житла 2.0, на місцевому рівні можна принаймні спробувати мінімізувати корупційну складову у цій сфері. Історія з Василем Винницьким, його родичами і друзями, кидає тінь не лише на вузьке коло причетних, а й на всю міську раду – як не юридично, то хоча б репутаційно. Тож аби не сісти в цю калюжу ще раз, у Львівській міськраді обіцяють пильніше слідкувати за тим, кому і як виділяється соціальне житло.
«Ми проаналізували наше «Положення про громадську комісію з житлових питань». У висновку фахівці вказали на наявність у чинному положенні корупційних ризиків. Тому зараз йде підготовка нового проекту цього документу, узгодження його з чинними нормативно-правовими актами, – запевнив NGL.media керуючий справами виконкому Львівської міськради Євген Бойко. – Окрім того, ми провели роботу з членами житлової комісії і покращили інформування їх щодо конфлікту інтересів. І також тепер у цій сфері працює внутрішній контроль: рішення комісії щодо житла та документи, що стали підставою для їх ухвалення, проходять перевірку сектором з питань доброчесності».
Автор Катерина Родак, редактор Олег Онисько, переклад Неля Плахота, обкладинка Марта Харковець