Валерій Тимчук, мешканець села Липівка на Київщині, що майже місяць було окуповане російськими загарбниками, рятував людей та був поранений, коли евакуйовував односельців. А в цей час його будинок несподівано став … фотозоною для окупантів, що допомогло ідентифікувати як мінімум одного злочинця. Він вже не відповість перед законом – бо загинув.
***
Білосніжні стіни, білий камін, білі горщики з квітами, білий килим та білий диван – тло для фото трьох окупантів в українському селі.
Скрін із відео родичів окупанта
25-річний Кірілл Лисіков з робітничого поселення Бурея, що в Амурській області, надіслав його своїм рідним. А вони опублікували його в мережі ВКонтакті. Щоправда, вже в такому собі «пам’ятному ролику», де сумують через його втрату.
Кірілл Лисіков ліворуч
Ім’я Кірілла Лисікова є в списку Головного управління розвідки Міністерства оборони України як одного із військовослужбовців 64-ї окремої мотострілецької бригади Росії, що чинила злочини проти українців у Бучі під Києвом. Він на свою сторінку в цій мережі востаннє заходив 27 квітня цього року, а вже 2 травня його двоюрідний брат Льоха Іншин повідомив, що Лисіков загинув в Україні:
«Мой двоюродный Брат погиб на Украине, никогда тебя не забуду, ждал тебя сыну показать, тебя да и чтоб ты посмотрел на него, нашего родного, а ты погиб, люблю тебя и всегда любил и буду любит, я так гордился тобой, всем рассказывал про тебя, сказал же буть акуратней».
А ще одна родичка Лисікова Анастасія Іншина опублікувала відео, на якому серед інших фото, є те саме на білому дивані, що підтверджує його перебування в Україні.
І завдяки якому редакція знайшла власника будинку, і він розповів, що пережив за час окупації.
«Хіба це військові? Це ублюдки»
Родичі Лисікова з поселення Бурея, журячись за померлим, писали на своїх сторінках в соцмережах:
«Мы тебя любим, ты наша гордость, ты наш Герой!!!»
«До сих пор не верится, что тебя больше нет с нами. Мы очень ждали тебя домой, пусть земля тебе будет пухом».
А на одному з відео є аудіозапис розмови із Лисіковим:
«Вообще не думай об этом, не переживайте. Мы тут для того, что бы вы там ели и спали спокойно».
Натомість Валерій Тимчук зовсім інакше оцінює тих, хто вдерся до нього в хату, яку якраз відремонтували перед новим роком.
«Хіба це військові? Не можна їх так називати. Це ублюдки!», – не стримує емоцій чоловік.
Валерій Тимчук у білій вітальні свого будинку
Він розповідає, що вивіз родину ще до окупації, а сам повернувся. До села окупанти увійшли 2 березня, близько 11-ої.
«Перший будинок загорівся у сусіда. Я вийшов подивитись на другий поверх і вже тут були кацапські «разведчікі». Почали стріляти по мені. Я пішов за будинок, залетіли бтр-ом, збивши ворота, ну і почалось… Другий поверх, перший – все розстріляно», – розповів Валерій.
Будинок Валерія Тимчука в Липівці
У цей час чоловік вже встиг сховатись за літньою кухнею, звідки разом із сусідами та їх дітьми втекли городами. У спальню його будинку кинули гранату, всі стіни та меблі пошкоджені. Вціліла хіба ікона на стіні.
Окупанти протримались в селі до 30 березня. Вони заїжджали на бронетранспортерах у двори, розстрілювали будинки, грабували, вбивали і погрожували мирним мешканцям:
«Вони одразу зайшли і сказали: Не дай бог хоч один їхній воєнний пропаде – все село виб’ють. От отак от», – каже Тимчук.
Вороги вбили сусіда Валерія. Померли і дві його собаки, одна – від зневоднення, друга – згоріла в мікроавтобусі після розстрілу евакуаційної колони. Під воротами будинку Валерія, на вулиці, окупанти встановили свій блокпост. В його магазині, неподалік будинку, вони спочатку влаштували собі кухню, а потім магазин згорів.
Зруйнований магагазин Валерія Тимчука
Військові жили у сусідів, а от до хати Валерія вони приходили час від часу, брали якісь речі і… фотографувалися.
«Керхер винесли, кришталь, одяг позабирали, шкарпетки, труси мої… В основному чоловіче, спортивне. Я ще все не переглядав. От плазма посічена, то й не винесли. Ікони залишили», – розповідає чоловік.
Безлад, який вчинили окупанти в будинку Валерія Тимчука
На фото, яке наші колеги з Bihus.info показали Валерію Тимчуку, він відразу впізнав Кірілла Лисікова.
«Вони ж по селу ходили, з снайперськими гвинтівками, з автоматами… . На фотографіях вони побриті, а тут були чорні, брудні, зарослі…», – каже він.
Саме через це їх було трохи складно опізнати, коли пан Валерій давав свідчення для прокуратури. Але він також опізнав ще одного з окупантів.
«Дітки маленькі були, сім’я згоріла…»
Валерій Тимчук в окупації в Липівці провів десять днів – з 2 по 12 березня. Оскільки з власного будинку його вигнали окупанти, переховувався у сусідів. Весь цей час евакуйовував людей з села.
Останній раз, 12 березня, їхню колону розстріляли російські вбивці, 9 людей загинули.
«У нас було 14 машин. Не доїжджаючи Королівки, метрів 300-400, ми ще їхали, я побачив, що три БМП розвертаються в бойову лінію. Я крикнув: «Відкривайте бокові двері, будемо вистрибувати». І тоді нашу мирну колону почали розстрілювати. Дітки маленькі були, сім’я згоріла… Коли стріляли, ми залягли, дорога на підвищенні була, голову підняти було неможливо. Хто висовувався, того добивали. Вже коли бус розгорівся, ми під тим димом до посадки добралися, на другу добу дістались до наших», – згадує він.
Валерій Тимчук був поранений. В нього ще досі є осколки, які дістануть пізніше.
А розстріл евакуаційної колони зараз розслідують українські правоохоронці. По крихтам ідентифікують воєнних злочинців та збирають докази. Валерій свої свідчення вже надав.
«Ремонтуємо, а що робити»
Окупанти понівечили не лише будинок з білим диваном, але й літню кухню. На холодильнику залишили сумний смайл, поруч з плитою намалювали V, а на зовнішній стіні кухні – «Извините, мы не хотели, это ваши бандеры».
Напис на кухні, всередині і ззовні
Тому зараз Валерій Тимчук відновлює свій будинок в Липівці після відвідин Кірілла Лисікова з робітничого поселення Бурея, що в Амурській області.
«Ремонтуємо, а що робити. Посадив город, поставив ворота. Вікна замовили. От повставляємо вікна і повернуться рідні», – каже він.
Матеріал підготовлено за підтримки New Democracy Fund. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію New Democracy Fund. При співпраці з Bihus.info та OSINT-ком’юніті Molfar.
Якщо ви стали свідком злочинів росіян, будь ласка, передивіться фото з профілів 64-ї мотострілецької бригади (військова частина 51460), яка причетна до геноциду у Бучі.