Фото умовне, джерело: news24
Західне міжобласне тервідділення Антимонопольного комітету України оштрафувало ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «Містобуд» та ТОВ «НВП Шляхбуд» на 2,04 млн грн. Фірми покарали узгодження поведінки, тобто імітацію конкуренції, під час публічних закупівель.
Компанії «БМК Містобуд» і «НВП Шляхбуд» отримали однакові штрафи ‒ по 1,02 млн грн.
Перша спроба штрафу від АМКУ
Раніше, у серпні 2020 року, АМКУ вже штрафував компанії на 136 тис. грн (по 68 тис. грн кожну) за «розпил» 30-мільйонного тендеру від ЛКП «Зелене місто» на ремонт очисних споруд.
Змову цих учасників виявили журналісти «Наші гроші. Львів» і написали про це в грудні 2019 року.
Однак компанії вирішили оскаржити рішення Антимонопольного комітету в суді. У березні 2021 року госпсуд скасував це рішення АМКУ. Зараз справа перебуває в апеляційній інстанції.
Попри велику кількість доказів, які вказували на пов’язаність фірм, на думку суду, Антимонопольний комітет не довів узгодженої поведінки учасників.
Суд не взяв до уваги аргументи про спільного працівника та орендодавця техніки. На думку суду, цей працівник найнятий за сумісництвом і не приймає управлінських рішень. Щодо оренди у спільної компанії, то суд встановив, що це не єдиний орендодавець фірм.
Однакова ліцензійна програма для складання кошторисів, згідно з поясненнями представників фірм, є наслідком залучення спеціалістів, які використовували власне програмне забезпечення. Спільна IP-адреси, з якої фірми подавали податкові відомості, виявилась адресою проксі-сервера Андрія Крупені ‒ підприємця, який надає бухгалтерські послуги.
Також «БМК «Містобуд» та «НВП «Шляхбуд» надали експертні висновки щодо почерків та технічних властивостей документів, які заперечували їхню пов’язаність. А суд вказав, що працівники АМКУ не надали доказів, що вони «мають спеціальні знання», щоб свідчити, що документи були завірені одним почерком чи файли мають спільні властивості.
Окрім штрафу, «бан» від Антимонопольного комітету позбавляє компанії можливості брати участь у конкурентних публічних закупівлях.
Новий штраф і ознаки пов’язаності
У будь-якому випадку тепер заборона участі в тендерах для цих фірм продовжиться ще до липня 2024 року. Оскільки у липні 2021 року Антимонопольний комітет виніс нове рішення, згідно з яким знайшов докази імітації конкуренції на інших п’ятнадцяти закупівлях у Львівській та Рівненській областях. Переважна більшість із них ‒ на ремонти доріг та вулиць.
Згідно з рішенням, учасники знову узгоджували свої дії на торгах. Серед доказів АМКУ наводить синхронну подачу документів, подекуди з різницею в 4 хв, хоча у учасників є від 15 до 30 днів на подання пропозицій. Ще фірми використовували однакове ліцензійне програмне забезпечення, хоча не мали на нього дозвіл, не торгувались, якщо були єдиними учасниками закупівлі, аналогічно оформлювали документи в довільній формі, а у кошторисі на кілька десятків товарів вказували однакові ціни.
Цікавим є те, що АМКУ вдалось заперечити виправдання компаній в суді щодо використання проксі-серверу. Андрій Крупеня, власник проксі-сервера, через який нібито були однакові IP-адреси у компаній, на вимогу АМКУ повідомив, що:
«Якщо серед осіб, яким я надавав консультації щодо роботи бухгалтерських програм були працівники цих компаній, то у них могла залишитися можливість використовувати з’єднання до серверу за ІР-адресою без мого відома».
Натомість, ТОВ «ВМХостинг», яке надає Крупені доступ до мережі повідомило, IP-адреса є постійною і надавалась у користування виключно ФОП Крупені А.В.
«Містобуд» та «Шляхбуд» подавали податкову звітність з однієї IP- адреси впродовж 2018-2020 рр. Оскільки кожен порт маршрутизатора має власну ІР-адресу, то її збереження впродовж трьох років для входу з різних пристроїв та різного доступу до мережі виключається.
Про компанії
Раніше рівненською компанією «НВП Шляхбуд» через ТОВ «Куа Озон» володіли кияни Андрій Золотухін та Дмитро Ісупов. Зараз бенефіціарною власницею вказано Оксана Панасюк.
Фірма «Містобуд» раніше була зареєстрована у Млинові (Рівненська обл.), а тепер прописана у Києві й належить Валерію Потоцькому.
Ця публікація стала можливою завдяки фінансовій підтримці Black Sea Trust, a Project of the German Marshall Fund of the United States. Думки, висловлені в цій публікації, не обов’язково представляють думку Black Sea Trust або його партнерів.
