«Наші гроші. Львів» вже писали про роль судді Дмитра Боровкова в узаконенні будівництва на вулиці Снопківській, 18а у Львові. Як виявилося, таких справ є значно більше. Принаймні ми знайшли ще три аналогічних випадки, де узаконення будівництва без дозвільних документів відбулося за участі цього судді.
Ці справи також єднає одна львівська родина, де подання один на одного в суд поставлено на потік. Брати Андрій та Руслан Завадські та їх мати Зіновія неодноразово звертались до суду з позовом один на одного щодо майнових питань. У всіх випадках йшлося про те, що хтось когось не допускає до користування майном. Комбінації позивач-відповідач – різні. Наявні також і треті особи, яких важко ідентифікувати, бо вони не надто публічні, але часто це одні й ті самі люди. Незмінним в судових розбірках родини завжди є суддя Залізничного суду Дмитро Боровков.
***
Вперше ім’я Андрія Завадського з’явилося в медіа приблизно три роки тому через скандал із забудовою біля озера в Брюховичах. У жовтні 2015 року він почав зводити котеджі просто на березі озера без жодних дозвільних документів. Це викликало обурення місцевих мешканців, які спробували знести паркани. Але на сьогодні тут, і котеджі добудовані, і доступу до озера немає. Котеджі збудовані на ділянці, яку орендувала приватна підприємниця Альбіна Савчук.
Котеджі в Брюховичах (фото Наші гроші. Львів)
Та сама Альбіна Савчук менш ніж за півроку до скандалу на озері подала позов до суду на брата Андрія Завадського Руслана Завадського. Позов вона подала в Залізничний районний суд, і розглядав справу суддя Дмитро Боровков.
Савчук звинувачувала Руслана Завадського в тому, що він чинить їй перешкоди в користуванні будівлею на вулиці Шараневича у Львові та земельною в Брюховичах на вулиці Отця Іздрика, 9 б. Вона також вимагала визнати за нею право власності на незавершене будівництво на цій ділянці, оскільки частково профінансувала його, а Завадський зобов’язувався оформити її речові права на частину майбутнього багатоквартирного будинку, але так і не зробив цього. Відтак вона вимагала відновити її права через суд.
Андрій Завадський (фото:Zaxid.net)
На момент розгляду справи тут вже був збудований будинок на 39 квартир загальною площею 4262 кв. м. В результаті судового розгляду сторони уклали мирову угоду. Альбіна Савчук отримала компенсацію у 100 тис. грн та доступ до приміщення на вулиці Шараневича, а Руслан Завадський – будинок в Брюховичах.
Крім того суддя Боровков своєю ухвалою фактично ввів в експлуатацію будинок, який був збудований без дозвільних документів.
Ця справа стала предметом розгляду Вищої ради правосуддя у червні 2018 року. Рада визнала, що суддя Боровков вийшов за межі своїх повноважень та перейняв на себе повноваження Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, на думку Ради, сторони звернулись до суду саме для того, щоб узаконити будівництво, а не для того, щоб відстояти свої права.
«Хоча розгляд здійснювався протягом значного часу, судові засідання відбувалися швидкоплинно, їх перебіг не вказує на наявність між сторонами дійсного спору. Обставини розгляду справ вказують, що справжнім мотивом подання позовів до суду є узаконення самочинно збудованих об’єктів нерухомості», – написано у рішенні дисциплінарної комісії Вищої ради правосуддя.
Комісія також «дійшла висновку, що вказані порушення не носять характеру простої суддівської помилки, а мають ознаки грубої недбалості».
За це узаконення Вища рада правосуддя оголосила судді догану. Нагадаємо, цією ж доганою його покарали і за узаконення самобуду на вулиці Снопківаській у Львові, про що ми писали у тексті «Кайдашева сім’я зі Снопківської».
Брат на брата
Але будинок в Брюховичах та у Львові на вулиці Снопківській – єдині, що стали причиною догани для судді Боровкова. Але «ознаки грубої недбалості» можна зауважити ще у низці справ, що розглядав суддя. І в них фігурують ті самі Завадські.
Наприклад, для того, щоб узаконити будинок на вулиці Квітки-Основ’яненка, 26 а, в Залізничний районний суд у грудні 2013 року прийшла вже вся родина. В даному випадку Руслан Завадський подав позов на брата Андрія та матір Зіновію Завадську.
Він стверджував, що брат та мати не допускають його до користування частиною приватного будинку на вулиці Сосюри, 15 у Львові в якому йому належить 1/4 частина. Цю частину, згідно з матеріалами справи, йому власне свого часу подарував брат, але тепер сам нею користується і не віддає ключі. Крім того, Руслан Завадський вимагав визнати за ним право власності на дві квартири в новозбудованому будинку на вулиці Квітки-Основ’яненка, 26а, оскільки він профінансував його будівництво на суму 150 тис. доларів. В суді він повідомив, що замовником будівництва виступала його мати, а гроші він передав її представникові – братові.
Будівництво 7-ми поверхового будинку на вулиці Квітки-Основ’яненка було завершено приблизно за півроку до моменту судового засідання. Квартири на той час там продавали за ціною 950 доларів за кв.м. Продавав їх Андрій Завадський.
Ні брат, ні мати не заперечили проти позову, і суддя затвердив мирову угоду, якою визнав право власності Руслана Завадського на дві квартири в будинку. Тим самим щонайменше дві квартири вже отримали підстави для реєстрації права власності – рішення суду.
В цьому ж судовому засіданні, як то кажуть, щоб «двічі не вставати», Руслан Завадський створив нову адресу на вулиці Сосюри, 15 а. Тобто до судового засідання такої адреси не існувало – була житлова прибудова площею 13,8 кв. м до будинку 15, частина якого належала йому на підставі договору дарування від брата Андрія. Але, оскільки родичі не дають йому ключі від його власності і він вимагає не лише йому ключі дати, але й окрему адресу.
Ключі віддати мати з братом не погодились добровільно, але суддя Боровков їх зобов’язав і виділив неповним 14 кв. м прибудови окрему адресу. А потім ще додатковим рішенням визнав право власності на прибудову за Русланом Завадським.
Для чого були такі складнощі, наразі не надто зрозуміло, оскільки на сьогодні прибудову з окремою адресою важко побачити за хащами. Проте, можливо, за якийсь час сусіди будуть здивовані, коли на її місці почнеться реконструкція.
Львів, вул. Сосюри, 15 а (фото Наші гроші. Львів)
Гараж на Міхновських
Саме з реконструкції, але гаража розпочалось будівництво на вулиці братів Міхновських, 37, до якого також причетна родина Завадських. Щоправда тут в Залізничний суд до судді Боровкова прийшла лише Завадська-мати, але її роль в узаконенні 5-ти поверхового самобуду площею 1336,4 кв. м була дуже важливою.
Нагадаємо, для будівництва потрібен чіткий перелік документів. Але їх кількість суттєво зменшується, якщо будувати не будинок на 5 поверхів, а … «реконструювати гараж та нежитлове приміщення».
Саме така декларація про початок будівельних робіт була подана у травні 2013 року для майбутнього будівництва. При цьому адреса реконструкції зазначалась як «Міхновських, 37». І первісний паспорт виданий тоді ще Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (БТІ) був виданий на адресу Міхновських, 37. Буква «а» в адресі будинку з’являється саме в суді.
Львів, вул. Братів Міхновських, 37 та 37 а (фото Наші гроші. Львів)
Будував цей будинок такий собі Андрій Івасько. Він же і подавав позов до суду. Хто він такий, нам не вдалось встановити, але згідно з порталом Судова влада, Івасько досить часто фігурує у майнових позовах. В тому числі він за рік до даної справи позивався до Андрія і Зіновії Завадських.
У випадку з будинком на Міхновських, Івасько вимагав визнати за ним право власності на низку квартир та на будинок в цілому. Позивався він до Богдани Протченко, з якою ще у 2011 році уклав угоду про спільне фінансування цього будівництва. Вона так і не дала коштів, відтак він, згідно з матеріалами справи профінансував його сам, але Протченко чинила спротив введенню в експлуатацію будинку. В суді з’ясувалось, що їх угода не була затверджена нотаріально, а відтак суд визнав її нікчемною і на цій підставі Іваська визнали єдиним власником «профінансованого будівництва».
Натомість, договір Іваська з Зіновією Завадською на купівлю квартири в даному будинку, який також був підписаний ще в 2011 році, був посвідчений нотаріально, а відтак визнати його нікчемним вже не можна. Крім того, в її договір вкралась помилка щодо площі квартири.
Це важливий момент, оскільки саме ця помилка стала предметом судового розгляду. Суддя зазначив, що ця помилка «позбавляє можливості здійснити державну реєстрацію права власності». Тобто суд визнав, що право на квартиру є, але помилка не дозволяє видати документ, тому суд усуває помилку і тепер можна реєструвати право власності. А те, що будинок в якому ця квартира збудований незаконно, вже не принципово – суд легалізував.
Суддя Боровков та інші діючі особи
Окрім родини та судді у схемах узаконення цих будинків також фігурує і приватний підприємець Богдан Островський, на обох об’єктах будівництва, і на Квітки-Основ’яненка, і на Міхновських саме він подавав декларація про початок будівельних робіт та декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, єдині дозвільні документи, що фігурували у судових справах.
А сам 47-річний суддя Боровков працює в Заізничному районному суді з 2007 року. Публічної інформації про нього майже немає. Живе він скромно, володіє двома квартирами та автомобілем Mercedes-Benz 2001 року випуску. Його дружина Галина Боровко у 2015 році працювала в ТОВ «Чебурашка», яке належить депутатові Солонківської сільської громади Петрові Нагірному та провідній спеціалістці Пустомитівського райвідділу Головного управління Державної міграційної служби Ользі Процевят. З 2016 року вона почала працювати в Адвокатському об’єднанні «Солдатенко, Лукашик та партнери», яке очолює Богдан Лукашик. Він є сином покійного начальника головного управління «Євро-2012», містобудування та будівництва Львівської облдержадміністрації Степана Лукашика.
Підготовлено за підтримки МФ «Відродження»
Дивіться також Інтерактивна карта незаконних забудов Львова