Фейкова заява до поліції, згенероване ШІ-відео, десятки публікацій з наклепами – і жодного підозрюваного. Влітку минулого року відома закарпатська журналістка-розслідувачка Олена Мудра стала головною ціллю масштабної дискредитаційної кампанії після її публікацій про сумнівне будівництво вітрової електростанції.
Уже через кілька тижнів NGL.media знайшли вагомі зачіпки, що могли привести до організаторів цієї кампанії – і передали їх через журналістку у поліцію. Проте правоохоронці за півроку не змогли знайти нічого.
Тим часом поліція досі веде розслідування проти Олени, відкрите за очевидно фальшивим і анонімним звинуваченням. А міністерство енергетики нещодавно дало «зелене світло» скандальному будівництву.
Це розслідування відбулося завдяки фінансовій підтримці учасників спільноти NGL.media, яким доступний особливий контент і можливості.
У липні минулого року закарпатська поліція отримала листа з серйозними звинуваченнями на адресу журналістки Олени Мудрої та екологині Оксани Станкевич-Волосянчук. Автор листа, такий собі Марік Федірко, звинувачував обох жінок у привласненні десятків тисяч доларів, які вони отримали нібито як грант для проведення «екологічного ЛГБТ-віче» на полонині Руна, але нічого так і не організували.
Конверт листа з звинуваченнями на адресу Олени Мудрої та Оксани Станкевич-Волосянчук (фото NGL.media)
Очевидна абсурдність звинувачень не завадила Ужгородському районному управлінню поліції уже через два дні відкрити кримінальне провадження проти журналістки та екологині за підозрою у шахрайстві. Цю справу і досі не закрили, до речі.
Тим часом, якби слідчі бодай трохи напружилися, то могли б за півроку принаймні підтвердити те, що NGL.media з’ясували за кілька днів. По-перше, людини з іменем Федірко Марік Васильович в Україні не існує. По-друге, за вказаною ним зворотною адресою у Києві розташований офіс. По-третє, автор листа називає себе координатором громадської організації «ЛГБТ Актив Україна», але такої організації теж нема.
Звернення до поліції – лише частина скоординованої атаки на Олену Мудру. Відверті наклепи поширювали через десятки сайтів з сумнівною репутацією та у Facebook через акаунт «Марік Федірко», на який підписані більше трьох тисяч користувачів. При цьому замість реального фото власник цього акаунта використовує фото бразильця Флавіо Сільво – свідчать сервіси розпізнавання облич.
Олена Мудра прямо пов’язувала цю кампанію з її роботою над темою збереження Карпат від забудови вітровими електростанціями.
«Психологічно атака мене наздогнала наприкінці минулого року – я відчувала величезну втому і огиду до того, що сталося. Але тепер, після сеансів психотерапії, я знову в ресурсі, – розповіла NGL.media журналістка. – Пройти цю ситуацію з мінімальними втратами і, головне, не випасти з професії мені допомогла підтримка близьких людей, журналістської спільноти, тут і за кордоном, та організацій, що працюють з темами прав людини, з фокусом на переслідування жінок. Зрештою такі атаки – ризики нашої професії, до них треба бути готовим».
До того ж, компанія «Вітряні парки України» ТОВ УК «Вітряні парки України» контролюють Едуард Мкртчан і Максим Єфімов, яка планує забудувати вітряками полонину Руна, подала два позови проти Олени Мудрої. Обидва позови стосуються захисту ділової репутації і містять вимоги стягнути з журналістки по 50 тис. грн моральної шкоди. Один позов суд залишив без розгляду, бо сам позивач подав таку заяву. А от в другий позов задовольнили частково Суд першої інстанції визнав недостовірними дві окремі фрази з допису громадської організації «Код 21», заснованою Оленою Мудрою. Суму моральної шкоди суд зменшив з 50 тис. грн до 20 тис. грн. Рішення ще не вступило в силу, зараз справа в апеляції.
«Мета позивача та тих, хто стоїть за компанією з переслідування – змусити замовкнути, відмовитись від теми», – робить висновок Олена.
«Вітряні парки України», звичайно ж, заперечують причетність до дискредитаційної кампанії проти журналістки.
Готовий фундамент під вітряк на полотині Руна, липень 2025 року. Щоб оцінити масштаби, зверніть увагу на людську фігуру (фото NGL.media)
Оскільки переслідування не припинялось, Олена Мудра звернулась до поліції — і 28 червня 2025 року там відкрили офіційне провадження за фактом перешкоджання журналістській діяльності. З того часу минуло майже вісім місяців, але поліція не змогла чи не захотіла з’ясувати те, що з’ясувати зовсім не складно.
Лист із Перечина
Встановити замовника кампанії проти Олени Мудрої реально. NGL.media вирішили зосередитись не на цифрових, а на фізичних слідах.
Паперовий лист зі звинуваченнями на її адресу у розкраданні грантових коштів до поліції відправили 1 липня, уже за кілька днів після її звернення з приводу переслідування. Листа відправили з поштового відділення на площі Народній у містечку Перечин, поруч з будівлею міськради. На площі встановлено чимало відеокамер, що дозволило б ідентифікувати відправника.
Проте з доступом до відео все виявилось непросто. Голова Перечинської міськради Іван Погоріляк спершу пообіцяв дати нам копію відео за той день. Ми разом із його заступником навіть уже почали обирати потрібні для аналізу камери. Але раптом мер повернувся і вирішив поцікавитися, навіщо воно нам. Як тільки дізнався причину – передумав і заборонив заступникові віддавати записи.
Журналістки NGL.media разом із заступником мера Перечина переглядають записи з вуличних камер спостереження (фото NGL.media)
Відео з камер спостереження у міськраді зберігаються лише місяць. Липень уже добігав кінця, тому інформацію про існування запису NGL.media одразу передали адвокатці журналістки. Вона уже офіційно звернулась і до міськради, і до поліції з проханням отримати це відео в інтересах її клієнтки.
31 липня Перечинська міська рада відмовила у наданні відео – на тій підставі, що на записі є «зображення третіх осіб», а отже потрібна їхня письмова згода або ухвала суду чи постанова слідчого. Поліція задовольнила клопотання адвокатки про вилучення відео лише 5 серпня, але лише через два тижні, 19 серпня, офіційно звернулася до міськради. Відповідь була передбачуваною – через 30 днів записи з камер спостереження автоматично видаляються і відновленню не підлягають.
Іншими словами, міськрада і особисто мер Перечина Іван Погоріляк знали про необхідність зберегти відеозапис, але нічого для цього не зробили. Ключовий доказ знищено.
Таємнича Орися Б.
Це не єдина зачіпка, яку ми виявили під час нашого розслідування. NGL.media вдалося встановити номер мобільного телефону відправника, використаний для відправки рекомендованого листа з пошти. Цей номер у Telegram підписаний як «Орися Б.», замість аватарки – букет троянд.
«Орися» слухавку не брала і не відповідала на повідомлення в месенджерах. Ми зауважили, що телефоном користувались переважно ввечері – саме тоді біля надісланих повідомлень з’являлись дві сині галочки, тобто їх переглядали. Ми зробили кілька спроб спровокувати абонента на відповідь, навіть пропонували доставити квіти – без результату.
Лише раз, коли ми вже повертались із Закарпаття, «Орися Б.» відповіла на дзвінок, але майже відразу ж обірвала зв’язок. Більше вона не відповідала, а за якийсь час просто вимкнула телефон.
На прохання NGL.media аналітики Molfar Intelligence Institute проаналізували цей номер телефону. За їхніми даними, акаунт у Telegram створений ймовірно у липні 2024 року і є учасником лише одного чату «Перечин-Ужгород». Окрім Telegram, до цього номера не прив’язані будь-які інші соцмережі та месенджери – це свідчить про те, що телефон не використовували для особистих цілей.
Відправника листа можна було б встановити і за даними платіжної картки, якою той розрахувався на пошті. Адвокатка журналістки просила поліцію витребувати дані в «Укрпошти», але слідчі і досі не з’ясували цю інформацію.
Півроку без результату
У прес-службі поліції Закарпатської області NGL.media усно повідомили, що досі чекають результати експертизи замовних публікацій проти Олени Мудрої. Ця експертиза мала б встановити, чи містять ці матеріали заклики до переслідування журналістки або перешкоджання її роботі.
За словами Мудрої, поліція не лише не знає, за чиєю заявою порушила справу проти неї, але й навіть не опитала власників сайтів, де публікували наклепи. Питання, хто саме розміщував ці матеріали й на чиє замовлення, залишилися без відповіді.
На момент публікації цієї статті закарпатська поліція відмовила NGL.media у проханні про розширений коментар щодо розслідування справи.
Ця історія не перша й не остання, але вона добре ілюструє поширену тенденцію – у розслідуванні злочинів проти себе журналісти можуть розраховувати хіба що на себе. Навіть коли є конкретні зачіпки, навіть коли є відеозаписи – якщо нема політичної волі, розслідування не відбудеться.
А тим часом будівництво ВЕС з 30 вітряків на полонині Руна, через яке це все і почалося, отримало «зелене світло» від уряду. Це лише початок масштабного проекту, у межах якого «Вітряні парки України» планують встановити на карпатських полонинах 334 вітроустановки.
Олександра Губицька за участі Наталі Онисько та Мар’яни Вербовської, редактор Олег Онисько, переклад Неля Плахота, обкладинка Вікторія Демчук
