Основним засобом внутрішнього зв’язку у Збройних силах України досі залишаються портативні ручні радіостанції американської компанії Motorola у 2011 році американська корпоріція Motorola була розділена на дві незалежні компанії – Motorola Mobility, яка з 2014 року належить китайській корпорації Lenovo Group, і Motorola Solutions, яка залишилась американською і виробляє зокрема портативні радіостанції. Ці суто цивільні рації використовують у війську для тактичного зв’язку – тобто під час безпосереднього проведення операцій. Постачальником цих рацій в ЗСУ є компанія «Доля і Ко. ЛТД», один з українських дистриб’юторів Motorola Solutions. Неодноразові спроби замінити рації Motorola на більш захищений військовий зв’язок успіху не мали.
«Ринок зв’язку тут монополізований одним виробником і однією компанією-постачальником, і ніхто зараз це не змінить», – каже у розмові з NGL.media український підприємець, що багато років працює у військовій сфері.
Read this publication in English
Комерційні рації у війську застосовує не лише Україна. Росія, хоч і пишається рацією власного виробництва Azart, теж використовує цивільні рішення типу тої ж Motorola У 2022 році Motorola Solutions припинила продаж продукції в РФ та і Білорусі, але росіяни продовжують купувати їхні рації через треті країни.
В Україні існує низка компаній, що працюють у сфері зв’язку, але саме портативні радіостанції раніше ніхто масово не виробляв. У 2023 році з’явилась українська компанія Himera, яка намагається зайняти цю нішу, але поки без особливих результатів. Загалом спроби вийти на ринок інших виробників чи постачальників зазвичай завершуються нічим. Міністерство оборони роками укладає з компанією «Доля і Ко. ЛТД» закриті угоди, тож перевірити ціни чи проаналізувати умови співпраці – практично неможливо.
NGL.media проаналізували усі доступні дані і поговорили з багатьма експертами, військовими зв’язківцями та виробниками, аби зрозуміти, що ж зумовило монополію на ринку військового зв’язку в Україні, і що з цим можна (і чи треба) зробити.
Відразу наголосимо, що військовий зв’язок – це велика багатошарова система, і вона не обмежується лише портативними раціями. Але в цьому матеріалі ми зосереджуємо увагу конкретно на цих виробах. З безпекових міркувань ми також не публікуємо імена частини співрозмовників і джерел, які надали інформацію. Зазвичай ми не будуємо матеріали на анонімних свідченнях, але оскільки ця тема дуже важлива, ми вирішили залишити їх коментарі. Усі співрозмовники і джерела верифіковані редакцією NGL.media.
У правильному місці в правильний час
Під час першого вторгнення росіян у 2014 році в українській армії було чимало проблем, у тому числі і зі зв’язком. Військові користувалися радянськими системами радіозв’язку та мобільними телефонами, які легко могла виявити ворожа розвідка. Волонтери тоді передавали в армію все, що могли знайти на комерційному ринку – японські Kenwood, китайські Baofeng та інші рації, що не мали достатнього захисту від прослуховування та геолокації. Користуватися ними постійно було просто небезпечно.
Дуже швидко на арену вийшла компанія «Доля і Ко. ЛТД». На той момент вона існувала уже понад 20 років і, серед іншого, імпортувала до України продукцію компанії Motorola Solutions. У період критичного браку зв’язку в українській армії «Доля і Ко. ЛТД» змогла цю нагальну потребу вирішити. З компанією почали укладати угоди як Міноборони, так і інші силові структури. На той час рації Motorola були оптимальним, хоч і тимчасовим рішенням, бо використовували цифровий зв’язок міжнародного стандарту DMR Digital Mobile Radio; продукція Motorola, які працює з цим стандартом, виокремлені в лінійку під назвою MOTOTRBO, який, на відміну від аналогового, мав шифрування, хоч все ще не дуже захищене тоді рації використовували 40-бітні ключі шифрування, які було значно простіше «зламати», ніж 256-бітні, які почали купувати пізніше.
«Отримати засоби професійного військового зв’язку у союзників непросто. Це займає час, якого у вас не було. Набагато швидше було сказати: «Дивіться, ми можемо купити 10 тисяч рацій Motorola вже». По суті, це вихід із безвихідної ситуації, коли ви знаєте, що ці радіостанції не будуть безпечними, будуть вразливими до радіоелектронної боротьби, але на противагу цьому ви отримуєте рації відразу, ви можете купити їх і доставити солдатам дуже швидко», – пояснює у розмові з NGL.media Томас Вітінгтон, науковий співробітник британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).
Український солдат з рацією Motorola під час боїв у Сіверськодонецьку на Луганщині, червень 2022 року (фото Олександра Ратушняка / AP Photo)
Невдовзі на ринок зв’язку спробували вийти інші постачальники DMR-рацій, конкурентів Motorola, і це спричинило опір. Основним аргументом на користь рацій Motorola і компанії «Доля і Ко.ЛТД» була наявність у постачальника допуску до державної таємниці спеціальний дозвіл, що видається після перевірки СБУ і дозволяє працювати з чутливими даними. Інші дистриб’ютори та виробники такого допуску не мали, а отримати його оперативно було неможливо. Тож Міноборони та інші силові структури продовжили працювати з компанією «Доля і Ко.ЛТД», погоджуючись на ті умови і ціни, які ставив єдиний на той момент постачальник.
А вже у 2016 році детективи НАБУ відкрили кримінальну справу, підозрюючи, що посадовці кількох оборонних відомств Міністерства оборони, головного управління зв’язку та інформаційних систем Генштабу ЗСУ, Національної гвардії та адміністрації Державної прикордонної служби змовились із ТОВ «Доля і Ко. ЛТД» і розкрадали бюджетні гроші на закупівлях рацій. НАБУ перевіряло гіпотезу, що закупівлі радіостанцій з самого початку готувалися під постачальника «Доля і Ко. ЛТД», а пропозиції інших учасників ринку відхиляли за формальними причинами.
«Встановлено, що закупівля радіостанцій за державні кошти фактично готувалася під продукцію компанії [«Доля і Ко. ЛТД»]. Тендерними комітетами 6 разів вносилися зміни до тендерної документації та з формальних причин відхилялись пропозиції інших учасників торгів, що могли бути більш вигідними. Крім цього, під час імпорту зазначеного радіообладнання та програмного забезпечення, службовими особами [компанії «Доля і Ко. ЛТД»] використовувалися офіційні документи: кореспонденція, договори поставки та інвойси, що мають ознаки підробки», – вказано в одній із судових ухвал у справі.
Заявником у цій справі був директор конкуруючого ТОВ «Сервісний центр «Кенвуд» Олександр Дорошенко. Він відмовився спілкуватись з NGL.media.
У матеріалах справи згадується, що загалом за 2014-2015 роки Міноборони та інші силові структури заплатили компанії «Доля і Ко. ЛТД» майже 811 млн грн. Втім, розслідування цієї справи не завершене і досі – НАБУ двічі закривало її через брак доказів і поновлювало за рішенням суду, а потім передало до Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Ця справа і досі не закрита це випливає з відповіді Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на запит NGL.media.
Тож «Доля і Ко. ЛТД» залишилась єдиною компанією на ринку тактичного армійського радіозв’язку і продовжила поставляти рації Motorola. Хоча дискусії довкола переходу на більш професійний військовий зв’язок велися постійно.
Спроби замінити моторолу
То що таке професійний військовий зв’язок і чи він відрізняється від рішень, які пропонує «Доля і Ко. ЛТД»?
«У професійних засобах військового зв’язку є система ППРЧ (псевдовипадкове перелаштування робочої частоти), тобто можливість швидко змінювати частоти. Це потрібно для захисту радіозв’язку від перехоплення, глушіння та перешкод. У цивільних радіостанціях цього немає, – пояснює у розмові з NGL.media заступник командира батальйону зв’язку 39 бригади берегової оборони Євген Кучука. – Окрім того, шифрування за протоколом DMR, за яким працюють мотороли, видає в ефір забагато інформації, а військовий зв’язок не має видавати нічого зайвого. Професійні військові рації часто підтримують кілька діапазонів і різні протоколи».
Сучасні моделі рацій від Motorola Solutions працюють з 256-бітним шифруванням, яке вважається добре захищеним. Але через операційні помилки або вразливості в системі інциденти все ж трапляються.
«Українські офіцери згадали випадок, коли російський штаб попередив свої підрозділи про артилерійський удар, спираючись на виклик українських військ на вогневе завдання. Українські війська спілкувалися за допомогою радіостанцій Motorola з 256-бітним шифруванням, але, схоже, росіянам вдалося перехопити та розшифрувати ці передачі майже в режимі реального часу», – йдеться у звіті Королівського об’єднаного інституту оборонних та безпекових досліджень, опублікованому у травні 2023 року.
Один з українських бійців у розмові з NGL.media теж згадав недавній випадок, коли ворогу вдалося проникнути у систему зв’язку і отримати доступ до перемовин одного з підрозділів. «Коли ми про це дізнались, то довелось терміново приймати рішення, змінювати шифрування. Не можу розкривати даних, але був доволі масштабний витік інформації», – сказав зв’язківець однієї з бригад, що тримає оборону на південному напрямку.
До повномасштабного вторгнення українське військо намагались оснастити тактичними військовими раціями. Серед варіантів була продукція турецької Aselsan, з якою навіть підписали угоду на постачання, та ізраїльської компанії Elbit. У 2021 році з’явилась інформація, що ключовим постачальником тактичних радіостанцій для ЗСУ стане американський L3Harris, який вважається еталоном у цій ніші, а вже закуплені турецькі рації Aselsan передадуть у підрозділи територіальної оборони. Уряд США постачав і продовжує постачати станом на квітень 2025 року компанія заявляє про поставку близько 40000 радіостанцій українському війську L3Harris у вигляді технічної допомоги, але в обмеженій кількості, тож використовують їх лише окремі спецпідрозділи Сил оборони. Міноборони ці рації не купує. Однією з причин, ймовірно, є висока ціна – залежно від моделі вартість рація L3Harris коливається від 5000 до 20000 доларів.
«Ситуація в 2021 і 2025 роках зовсім різна, і те, що планувалось в 2021-му, потребує повного переосмислення. Поточна ситуація складається значною мірою з позиції партнерів України, в тому числі США, та динамічних змін у їх політичному істеблішменті, наявності фінансування, можливостей Міноборони України», – каже у розмові з NGL.media керівник тренувального і сервісного центру офіційного представника L3Harris «Радіо Сатком Груп» Юрій Серветник.
Уже під час повномасштабної війни українські військові почали користуватись супутниковим зв’язком, в основному Starlink, але під час виконання завдань на лінії бойового зіткнення портативні рації залишаються базовим засобом комунікації.
«Старлінк справді став альтернативою для більшості засобів зв’язку, які розташовані трохи далі від нуля. На нулі вони, звісно, теж є, але використовуються рідше і частіше наражаються на небезпеку бути виявленим противником. Все ж антену для стаціонарної радіостанції можна хоча б вдало замаскувати, тоді як для старлінка маскування може бути перешкодою», – пояснює у розмові з NGL.media зв’язківець однієї з бригад ЗСУ, що діють на харківському напрямку.
Віз і досі тут
Після російського вторгнення у 2022 році чисельність ЗСУ зросла за лічені тижні майже утричі. І на той момент про перехід на якийсь інший військовий зв’язок ніхто не думав, бо було об’єктивно не до того. Окрім того, працювала роками налагоджена система. Мотороли були майже усюди, і йдеться не лише про портативні рації. А військові зв’язківці досконало знали ці рації і могли передавати ці знання далі.
«У вас виникла ситуація в лютому 2022 року, коли ви стикнулися з величезним нападом з боку Росії. Вам потрібно було залучити якомога більше військ, щоб відтіснити росіян. Просто неможливо було витрачати час на очікування, щоб купити якісь інші радіостанції, – пояснює NGL.media військовий аналітик Томас Вітінгтон. – До речі, росіяни були тоді у такому ж становищі. Вони купували не тільки рації Motorola, а й радіостанції китайського Baofeng, які набагато гірші. Але, зрештою, мати комерційну цивільну радіостанцію краще, ніж взагалі нічого».
Сьогодні, на четвертому році повномасштабної війни, українські військовослужбовці продовжують користуватися раціями Motorola. Йдеться про 80%, можливо, 90% від усієї кількості рацій у ЗСУ. Лише окремі підрозділи оснащені американськими L3Harris і ще подекуди трапляються рації Kenwood, Hytera, Aselsan, Elbit та інші.
Рації в ЗСУ потрапляють різними шляхами. Частину централізовано закуповує Міноборони через свої підрозділи і поставляє до військових частин. Їх також децентралізовано закуповують за рахунок бюджетів військових частин. І нарешті військові можуть купувати рації власним коштом чи отримувати їх як допомогу від волонтерів.
Починаючи з 2015 року централізовані закупівлі засобів зв’язку відбуваються за переговорною процедурою. Це альтернативна до відкритих торгів процедура, коли замовник сам звертається до потенційних постачальників і пропонує їм надати свої пропозиції, з яких обирає найкращу. З моменту повномасштабного вторгнення, коли потреба у засобах зв’язку зросла кратно, основним гравцем на цьому ринку залишилась компанія «Доля і Ко. ЛТД». Цю інформацію NGL.media підвердили й інші дистриб’ютори компаії Motorola Solutions, які працюють в Україні. Загалом у компанії є сім дилерів, але Міноборони працює лише з «Доля і Ко. ЛТД».
Звіти про закупівлі засобів зв’язку Міністерством оборони не публікуються, а прохання NGL.media надати інформацію про постачальників та суми угод міністерство відхилило. В головному управлінні зв’язку і кібербезпеки Генштабу ЗСУ стверджують, що купують не лише у «Доля і Ко. ЛТД», але не надали жодних підтверджень.
З відповіді на запит народного депутата Ярослава Юрчишина NGL.media вдалось дізнатись, що протягом 2024-2025 років лише Агенція оборонних закупівель (АОЗ), один з підрозділів Міноборони, підписала з компанією «Доля і К. ЛТД» п’ять контрактів на постачання портативних рацій на 380,8 млн грн. До 2024 року цими закупівлями займались інші структури Мінооборони.
«Доля і Ко. ЛТД» не лише торгує засобами зв’язку Motorola та інших виробників, але й виробляє власну продукцію: антени до рацій, гарнітуру, ретранслятори та ранцеві рації, які теж продає військовослужбовцям. За даними YouControl, упродовж 2014-2021 років компанія «Доля і Ко. ЛТД» декларувала загальний річний дохід у розмірі 300-500 млн грн. Але вже у 2022 році доходи різко зросли до 3,2 млрд грн, а наступного року до 4,8 млрд грн. За підсумками 2024 року річний дохід компанії повернувся на рівень 2022 року – 3,2 млр грн.
Власниками компанії «Доля і Ко. ЛТД» є подружжя киян Лариса та Андрій Татарінцеви і їхній син Ярослав. Лариса Татарінцева також керує громадською організацією «Українське агентство інституційного розвитку» та є членкинею правління громадської спілки «Ліга оборонних підприємств України». Ярослав Татарінцев є співвласником створеної у вересні 2025 року компанії «Лонжевіті солюшнз», яка надає послуги у сфері охорони здоров’я. Також він володіє ТзОВ «Арт-Т», що торгує електрообладнанням.
Лариса Татарінцева відмовилась відповісти на питання NGL.media щодо монопольного становища компанії на ринку постачання рацій військовослужбовцям ЗСУ.
А що з українськими виробниками?
Сьогодні внутрішній ринок військового зв’язку в Україні представлений лише однією компанією Himera. І заснували її уже після повномасштабного вторгнення у 2022 році. На українському ринку працюють і інші компанії, які спеціалізується на засобах військового зв’язку, наприклад, підприємство Telecard, але саме портативні радіостанції вони не виробляють.
Що стосується рацій Himera, то вони не використовуються масово, однак тестуються окремими підрозділами. Виробник стверджує, що ці рації мають важливі саме для військового зв’язку особливості – ППРЧ (псевдовипадкове перелаштування робочої частоти), шифрування AES-256 та підтримка конфігурацію мережі MANET децентралізована бездротова мережа зв’язку, де кожна радіостанція є рівноправним вузлом. Зараз рацію Himera G1 Pro можна придбати за 15 тис. грн. Це дешевше, ніж Motorola чи тим паче L3Harris, та й дешевше за будь-якого іншого світового виробника військових засобів зв’язку. Низьку ціну у компанії Himera пояснюють тим, що використовують доступніші і дешевші складові для під час виробництва, ніж інші виробники тактичних засобів зв’язку.
Українські військові під час тестування рацій Himera в зоні бойових дій, літо 2025 року (фото Олексія Березовського / Monocle)
Заступник командира батальйону зв’язку 39 бригади берегової оборони Євген Кучука тестово використовує рації українського виробника у своєму підрозділі. При цьому від рацій Motorola тут не відмовились: їх використовують як основний зв’язок, а рації українського виробника Himera, які купили власним коштом – як резервний.
«Motorola – це добрий зв’язок, у них чудова якість звуку і вони добре працюють на тому протоколі, на який розраховані. І в цілому Motorola витягує зараз всю війну, але у них немає деяких важливих для військового призначення елементів, – пояснює Євген Кучука. – Тобто базово Motorola – це хороший професійний зв’язок. Але він створювався для спеціальних служб, аеропортів, цивільних установ, але не для військового застосування. Тому я вважаю, що ми повинні розглядати інші варіанти і розвиватись у сфері зв’язку».
Його колеги-зв’язківці інших бригад, з якими поспілкувалиь NGL.media, теж поки не бачать варіантів повного переходу з рацій Motorola на інших виробників.
«На жаль, повністю захищених радіостанцій немає. В нашому війську для безпеки періодично змінюють прошивку радіостанцій, але це все тимчасовий захід безпеки. Ворог, наприклад, цим не переймається, і часто в них знаходили радіостанції Baofeng чи подібні, які коштують на ринку 800 грн [і не мають захисту]. Мотороли ж коштують в середньому 25-30 тис. грн. Але нас запевняють, що вони хоча б надійніші в безпеці зв’язку», – розповів NGL.media зв’язківець Олексій Б.
Нещодавно українська компанія Himera поставила тактичні рації для тестування Повітряним силам США. В Україні теж, як стверджує виробник, проводили випробування і компанія отримала усю необхідну сертифікацію, та вже амбіційно заявила про готовність виробляти 100 тис. пристроїв у рік, якщо буде такий запит.
«Наша компанія вже зареєстрована в АОЗ як потенційний виконавець державного замовлення. Ми пройшли необхідну кодифікацію та отримали всі сертифікації, передбачені для нашого типу продукції», – запевняє Михайло Рудомінський, СЕО компанії Himera.
Автор Катерина Родак, редактор Олег Онисько, переклад Неля Плахота, обкладинка Вікторія Демчук
Публікація створена в рамках проєкту IWPR за фінансової підтримки Норвегії. За зміст цієї публікації відповідає виключно редакція NGL.media. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії
