Промислові будівлі шахти «Бутівка» межують із північним передмістям окупованого Донецька. Ще у 2014 році вони стали форпостом українських захисників. Всі 8 років за контроль над цим районом точилися бої, адже у ньому знаходяться декілька транспортних розв’язок, важливих як для української армії, так і для проросійських бойовиків. Відступити з «Бутівки» ЗСУ були змушені 30 липня.
Ми знайшли в телеграм-каналі так званої «Народної міліції ДНР» репортаж пропагандистів про захоплення шахти, завдяки якому нам вдалося ідентифікувати трьох бойовиків 1-ої Слов’янської бригади, що належить власне до частин народної міліції самопроголошеної ДНР. В сюжеті вони фігурували під позивними «Бєлий», «Фокс» і «Брежнєв».
«В данный момент мы на Бутовской шахте. Мое подразделение полностью шахту зачистило, наращиваем силы для прорыва дальше», – прокоментував пропагандистам ситуацію сепаратист «Бєлий».
Справжнє ім’я «Бєлого» – Андрій Михайлович Шилов. Він народився 24 серпня 1995 року в місті Краматорську на Донеччині. З квітня по липень 2014 року воно перебувало під окупацією терористів самопроголошеної ДНР, а зараз знову обстрілюється російськими ракетами. Ми знайшли стару сторінку Шилова ВКонтакті, яку він підписав псевдонімом «Андрей Белов». У 2014-2015 роках майбутній бойовик постив на ній переважно фотографії з друзями та родиною, а з 2016-го з’явилися світлини у військовій формі, але без жодних розпізнавальних знаків.
Приналежність Шилова саме до сепаратистів видає лише одне фото з «обмивання» нагороди, яке він опублікував у травні 2017 року. На ньому чарка горілки, а в ній орден із написом «Батальон «Восток». Отже, раніше він воював семе у цьому незаконному збройному формуванні самопроголошеної ДНР.
У формі та зі зброєю у руках Шилов позував не часто, але відповідні його фото можна знайти у профілях інших бойовиків «Востока» Ігоря Мацуєва й Андрєя Кавєріна. Найстаріші світлини з ним датовані лютим 2016 року. Тобто у лавах сепаратистів Андрій Шилов воює вже як мінімум 6,5 років.
Свої активні сторінки ВКонтакті й Однокласниках бойовик підписав уже своїм справжнім прізвищем, але обидві вони закриті. Проте з них можна зрозуміти, що зараз Андрій Шилов мешкає в Донецьку, де у нього залишилася дружина та маленька дитина. Його обраницю звати Ольга (у дівоцтві – Жирова), і вона також родом з Краматорська.
До будівель шахти «Бутівка» журналістів – пропагандистів проводили двоє бойовиків із позивними «Фокс» і «Брежнєв». Першого звати Микола Євгенович Тумурук. Він народився 11 вересня 1983 року і до війни мешкав у місті Макіївка, яке фактично зрослося з Донецьком і теж уже 8 років перебуває під окупацією.
У сепаратиста доволі багата злочинна біографія. У 2007 році він був засуджений за виробництво і збут наркотиків, у 2013 за грабіж – вирвав на вулиці телефон і 50 гривень. Поміж двома судимостями Микола Тумурук навіть встиг зробитися успішним бізнесменом – за часів Януковича ТОВ «Арсенал-Дон», де він уже 16 років значиться засновником, заробила на державних закупівлях майже 350 млн гривень.
Переважно компанія постачала різноманітні запчастини та металеві вироби державному підприємству «Макіїввугілля». Проте досить сумнівно, щоб колишній злочинець реально міг заробляти мільйони на тендерах. Найімовірніше, Тумурук є просто підставним власником, наприклад, продав свої паспортні дані чи просто загубив документи та навіть не знає, що на нього оформили фірму.
На боці псевдореспублік Микола Тумурук воює уже 8 років. На аватарці його старої сторінки ВКонтакті прапор з двоголовим орлом і написом «Мы русские, с нами бог». У листопаді 2014 року він опублікував на ній низку фотографій у стилі Рембо – з двома кулеметами в руках та прикрашений ніби новорічна ялинка стрічками з набоями та гранатами.
Свій останній активний профіль Тумурук також закрив. 5 липня він створив собі ще одну сторінку ВКонтакті, але поки що на ній опубліковане лише одне його фото у повному військовому екіпіруванні, з автоматом у руках та літерою «Z» на ремені бронежилета.
Третій бойовик – це Дмитро Дмитрович Сафонов. Його позивний «Брежнєв», ймовірно, зумовлений густими бровами як у колишнього радянського генсека. 23 квітня він відсвяткував своє 25 років, з яких вже 7 воює на боці сепаратистів.
Родом Сафонов з міста Докучаєвськ Донецької області, пізніше жив у самому обласному центрі. Там, згідно інформації з його давно неактивного профілю в Однокласниках, майбутній бойовик закінчив школу. Мав Сафонов і сторінку ВКонтакті під псевдонімом «Димон Донецкий». Вона була повністю забита його фотографіями у формі російського зразка, зі зброєю в руках, на тлі прапорів невизнаної ДНР та в компанії друзів-бойовиків.
Зараз вона заблокована самою соцмережею, але на сайті «Миротворець» збереглися її скріншоти. У Донецьку в бойовика залишилися мати Лариса Сафонова.
Цей матеріал підготувала ГО «Львівська група» в рамках програми Інституту висвітлення війни та миру «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст публікації є винятковою відповідальністю ГО i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.