Майже відразу ж після повномасштабного вторгнення росіян, весною 2022 року, Верховна Рада криміналізувала випадки співпраці з окупантами, включивши до Кримінального кодексу окремі статті про колабораціонізм, пособництво, виправдання агресії, поширення чутливої безпекової інформації тощо. Нові статті разом з уже існуючими на кшталт «Державна зрада» були покликані карати ймовірних зрадників і задовольнити запит суспільства на встановлення справедливості.
Read this publication in English
Проте аналіз судової практики за минулі два роки свідчить про інше. Сотні справ, виявлених NGL.media у реєстрі судових рішень, мають однаковий склад злочину, але дуже різні покарання – від надзвичайно м’яких до невиправдано суворих.
NGL.media проаналізували більше трьох з половиною тисяч вироків і дійшли до висновку, що частина рішень українських судів не лише порушують гуманітарне право, а й передбачають неспівмірні покарання за порушення.
Нижче по тексту ви можете переглянути інтерактивну інфографіку з детальною інформацією по кожній справі.
***
Одним з перших засуджених за колабораціонізм у 2022 році став Олександр Базима, який працював кочегаром лікарняної котельні у містечку Буринь на Сумщині. Впродовж трохи більше місяця, поки тривала окупація містечка, Олександр продовжував щодня приїжджати в котельню, а щоб уникнути тривалих перевірок на блок-постах, він домовився з росіянами, що привозитиме їм воду та цигарки. Одного разу він також на прохання російського військового купив йому сім-карту до телефону.
«Вказані дії […] кваліфіковано за ч.4 ст.111-1 КК України, так як він вчинив колабораційну діяльність, що виразилась у передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора», – йдеться у тексті вироку суду, який оштрафував кочегара на 9860 грн і заборонив на 10 років працювати в державних органах влади та органах місцевого самоврядування.
Олександр Базима відмовився коментувати NGL.media цей вирок. Водночас його колеги кажуть, що завдяки роботі чоловіка лікарня могла працювати в умовах окупації і не бачать шкоди від того, що він передавав сигарети окупантам.
На думку адвокатки Анастасії Сербіної, в результаті нечітко сформульованих норм ККУ під кримінальну відповідальність можуть потрапити фактично усі, хто проживав у місті під час окупації.
«Нові статті ККУ суперечать міжнародному гуманітарному праву, зокрема Женевській конвенції про захист цивільного населення під час війни, де зазначено: життя цивільного населення повинно зазнати мінімальних змін з приходом окупанта. Ці конвенції встановлюють категорії захищених осіб та робіт, зокрема адміністративні посади, які забезпечують роботу лікарень», – пояснює Анастасія Сербіна у розмові з NGL.media.
Адвокатка також наголошує, що кримінальний кодекс не може суперечити нормам міжнародного законодавства, міжнародні договори мають вищу силу – це зазначено у кримінальному кодексі. Але на практиці довести це поки складно.
Один злочин – різні вироки
У березні 2023 року оперативники СБУ затримали біля білоруського кордону Юрія Чернишова, 81-річного полковника у відставці і мешканця Житомира. Він більше року передавав «вагнерівцям» Приватна військова компанія Вагнера, ПВК «Вагнер» – російська приватна військова компанія, що комплектується найманцями, засудженими злочинцями. Брала активну участь у вторненні в Україну інформацію про розташування і пересування ЗСУ.
Юрій Чернишов у залі суду (фото СБУ)
«Відслідковував місця дислокації, вид, кількість і переміщення підрозділів військовослужбовців та військової техніки ЗС України, фотографував зображення з місцем розташування стратегічно важливих військових об`єктів […] за допомогою мобільного додатку «Telegram» упродовж 22.09.2022 по 21.02.2023 виходив на зв`язок із представником ПВК «Вагнер» та передавав останньому зібрані ним відомості» – сказано у вироку, яким Юрія Чернишова засудили за державну зраду до 15 років позбавлення волі з конфіскацією (ч. 2 ст. 111 ККУ).
Росіяни завербували Чернишова ще у липні 2022 року через заборонену в Україні російську соцмережу «ВКонтакте». Це виявилось нескладно. На перше ж запитання «Як ви ставитеся до того, що зараз відбувається в Україні», він відповів «вагнерівцю»: «Як до розплати за всі погрішності влади, яку ми обрали через дурість». Чернишов також запевнив свого вербувальника, що дивиться лише російські програми та офіційні сайти «пригожина, суровикина, путіна», – зазначено у вироку.
Засуджений Костянтин Ванін (скриншот з відео)
Тим же, що й Чернишов, займався і 35-річний Костянтин Ванін, вчитель фізики зі Слов’янська. Але його засудили лише на вісім років і за іншою статтею – ст.114-2 ККУ (поширення інформації про переміщення ЗСУ). При цьому, на відміну від Чернишова, інформація, яку передавав Ванін, мала конкретні і жахливі наслідки – росіяни завдали кілька ракетних ударів (раз, два, три) по школах, де, на думку Ваніна, перебували підрозділи ЗСУ.
Уже після вироку в інтерв’ю він заперечував свою причетність до цих ударів, а такий м’який вирок пояснював тим, що «пішов на угоду зі слідством». За словами Ваніна, всі його родичі переїхали у Росію, і він сам поїде туди – щойно звільниться з в’язниці.
Кого можуть покарати
«Є безліч випадків, коли ми бачимо, що одну і ту ж ситуацію по різному трактують різні органи досудового розслідування. Це означає, що у нас відсутній принцип юридичної визначеності, тобто текст закону виписаний незрозуміло», – коментує адвокатка Анастасія Сербіна.
Це призводить до сумнівів у тому, яку саме діяльність слід вважати колабораціонізмом. Наприклад, міністерство охорони здоров’я ще у вересні 2022 року пояснило, що роботу лікарів у будь-якому випадку не можна розглядати як колабораціонізм.
«Реально, ви не знайдете справи, коли медика притягують до відповідальності за колабораційну діяльність. Виняток становлять головні лікарі, які виконують адміністративні функції, але в МОЗ про це теж попередили. Виходить стаття [ККУ] сформульована погано, але політика інституції цю проблему вирішила», – пояснює адвокатка.
Натомість з освітянами складніше – у статті про колабораційну діяльність окремо передбачено покарання за пропаганду у закладах освіти, а також за «дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора». Тобто покарати можуть не лише директора школи, але й теоретично навіть вчителя фізики чи хімії, адже усі школи на окупованій території росіяни перевели на власні стандарти освіти.
Формально за це передбачені суворі покарання – до трьох років позбавлення волі і заборона займати певні посади від 10 до 15 років. Тим же, хто обіймає керівні посади у закладах освіти (незалежно від форми власності), загрожує до 10 років за ґратами.
Проте на практиці виходить не так страшно. Наприклад, у серпні 2023 року один з львівських судів визнав винною у колабораціонізмі завучку горлівської школи Вікторію Сухих, але реальне ув’язнення замінив на два роки випробувального терміну.
«Добровільно погодилась на співпрацю з окупаційною владою РФ та прийняла пропозицію обійняти посаду заступника директора по навчально-виховній роботі, викладаючи при цьому російську мову та літературу та будучи класним керівником 8 класу», – йдеться у тексті вироку, де наведені конкретні приклади колабораціонізму, зокрема публікації про день «возз’єднання Росії з Кримом» чи умови у конкурсі оповідань «Za Родину», або затвердження зарплат вчителям у російських рублях.
Натомість вчителька української мови з селища Нікольське на Донеччині, яка теж погодилася стати заступницею директора з навчально-виховної роботи у місцевій школі, отримала рік виправних робіт.
З проаналізованих NGL.media вироків випливає, що суворіші покарання отримують ті освітяни, яким ухвалюють вирок за процедурою in absentia (тобто заочно, за відсутності обвинувачуваного). Як, до прикладу, у історії вчительки Новоайдарського ліцею, яка агітувала дітей і батьків навчатись за російськими програмами і була засуджена до 2,5 років ув’язнення. Проте для виконання вироку її ще треба затримати, наразі вона лише оголошена у розшук.
Загалом кожен п’ятий вирок у справах, що стосуються основ національної безпеки, ухвалюється без участі обвинувачених.
Сісти за лайки
Показовий випадок стався у Прилуках, де у вересні 2023 року місцевий суд засудив до п’яти років ув’язнення пенсіонерку Домніку Кіреєву. Зараз 61-річна жінка відбуває покарання у виправній колонії за ст. 436-2 ККУ («Виправдовування збройної агресії РФ»). Підставою для такого вироку стали кілька опублікованих весною 2022 року постів Кіреєвої в «Одноклассниках», у яких схвалювалося вторгнення росіян в Україну.
Домніка Кіреєва (фото з Instagram)
У суді вона визнала свою провину і розкаялася, стверджуючи, що раніше перебувала під впливом російських політичних телешоу, але тепер підтримує Україну.
«Враховуючи вік і стан здоров’я жінки, а також те, що її дії не мали серйозних наслідків, мене здивував вирок. Ми подавали на апеляцію, але суд залишив вирок без змін. Як людина і захисник я не розумію, чому так», – розповів NGL.media Олександр Басенко, адвокат Кіреєвої.
У той же час уже під час розгляду апеляції він був змушений вивести засуджену в коридор, бо на пряме запитання судді «Що вам не подобається в Україні?» Домніка Кіреєва вирішила відповідати дуже розлого. «Пані почала скаржитися на пенсії, ставлення до людей похилого віку. Це, звісно, не допомогло їй у цій ситуації», – пригадує адвокат.
Натомість Валентин Ворошилов з Кам’янського Кам’янське (раніше Дніпродзержинськ) – місто у Дніпропетровській області , який теж весною 2022 року опублікував у «Одноклассниках» кілька антиукраїнських постів, залишився практично непокараним. Місцевий суд визнав його винним у колабораційній діяльності, але покарав лише забороною «користуватись у будь-який спосіб заблокованими на території України російськими ресурсами та соціальними мережами протягом 10 років». Яким чином буде відстежуватися виконання цього покарання – у вироку суду не зазначено.
ув’язненізасуджені заочно
умовне покарання
іншеТиск на суддів та адвокатів
Справи про колабораціонізм може розслідувати і СБУ, і Нацполіція, і ДБР. Залежно від навантаження на слідчих чи інших особливостей вони можуть передавати ці справи між відомствами. Згідно з минулорічним аналізом Центру прав людини ZMINA, не зафіксовано випадків погроз чи тиску на правоохоронців, які ведуть такі справи. Натомість з цим стикаються переважно адвокати.
Христина Вращук працює адвокаткою і захищає в суді російських військових, а також колабораціоністів. Вона одна з близько 200 адвокатів, якими держава забезпечує обвинувачених у злочинах проти основ національної безпеки через систему безплатної правничої допомоги.
«Я знаю колег, які відмовляються братися за такі справи. На них впливає соціальний тиск, адже захисник ототожнюється з обвинуваченим. Люди хочуть крові, вони втомлені і ображені. Але насправді закон є закон, ми як лікарі, як правова держава зобов’язані надавати правову допомогу усім, це гарантує наша Конституція», – пояснює NGL.media Христина Вращук.
Про суспільний тиск як проблему суддів та адвокатів каже і Анастасія Сербіна.
«У нас є така стигма, що всі, хто залишився в окупації, вони “ждуни руского міра”, вони самі винні і так далі… Це перекладання відповідальності з окупанта на цивільне населення. Окрім цього, є політичний тиск. У нас була справа, коли суддя не задовільнила клопотання про арешт колаборантки і відпустила її. Потім ця колаборантка виїхала. І що сталося? Звинуватили суддю, ніби це вона сприяла, щоб людина виїхала за кордон. Але винна не суддя, а державна прикордонна служба, яка, знаючи про заборону на виїзд, її пропустила», – пояснює Сербіна.