Мародер Анатолій Дрьомов є героєм російської пропаганди, а українцям він став відомий своїми танцями з ножем та у перуці в пограбованому будинку на Луганщині. Дрьомов є командиром 4-ї роти 2-го батальйону 6-го казацкого полку терористичної ЛНР.

Цей полк зараз воює під Соледаром. Місто штурмують вже півтора місяця, а тому про захоплення заводу Knauf на околиці міста сюжети ^[1] знімали чи не всі російські медіа ^[2].

Ми ж знайшли детальну інформацію про нього та встановили точне місце, де він мародерив зі своїми «колегами» та поговорили із сином власниці житла.

Їхати нема куди

«Мы в укроповской хате, хаваем укроповское вареньице», — розповідає на відео окупант Дрьомов на фоні розграбованої квартири. Видання «Настоящее время» навіть зробило сюжет ^[3] про Дрьомова і тоді відео стало вірусним — доказ мародерства облетів багато інших українських медіа.

Скріни з відео

Нам же вдалось встановити, де саме «Рашист» (таким є нік Дрьомова в Telegram) вчиняв свої злочини.

Відео зняте у квартирі номер 14 на вулиці Гагаріна, 2б у Попасній. Вона належала Ларисі Таншиній, яка померла до початку повномасштабної війни. Про це нам повідомила жителька цього ж будинку, а також це підтвердив син власниці квартири Сергій Таншин, який там виріс.

Квартира, в якій мародерили окупанти. Фото надане редакції джерелом

До повномасштабного вторгнення Сергій працював машиністом теплотяга у Попасній. У січні пішов у відпустку та поїхав на заробітки до Польщі. Там і побачив це відео:

«Когда все началось, видео же всякие появлятся начали, смотрю, а это в квартире моей матери все происходит, говорят, что зашли в укроповскую хату, парик мамы одевают… Освободили нас от всего, нехорошие люди! Все украли, разграбили, разбомбили».

Фото будинку надане редакції джерелом

Сергій згадує, що до від’їзду зробив у квартирі матері ремонт, а після похорону у оселі залишались її особисті речі, документи та золоті прикраси:

«Квартира была моей матери, у нее там гараж был, два скутера стояли, скутера покрали, машину тоже угнали». 

Приблизно з 12 березня район будинку почали обстрілювати, а як підтвердили нам сусіди, з того часу мешканці проживали у підвалі. Загалом у будинок було більше 10 «прильотів».

Фото будинку надане редакції джерелом

У квартирі до приходу росіян проживала сестра Сергія — Наталія Покатило. Після 12 березня вона залишила місто. А вже 14 березня тут почали з’являтись військові 6-го полку. Ми намагались сконтактуватись із Наталією у соцмережах, щоб отримати її коментар, але вона проігнорувала наші повідомлення.

Наталія Покатило виїхала до російського Воронежа, де вже кілька років проживала її донька. Сергій Таншин залишається у Польщі і пояснює, що повертатись йому нікуди.

«Я в Польше, работаю на стройке. Ехать некуда, работы нет, дома нет. Моя квартира, где мой дом был, выгорела полностью, ничего нет. С гаража блиндаж сделали».

Також Сергій Таншин розповідає, що окупанти досі живуть у будинку, де мародерив Дікій та його підлеглі:

«У меня товарищ жил в том доме (на вул.Гагаріна, 2б – ред.), выехал, потом хотел вернуться в свою квартиру, а его на расстоянии 100 метров с блокпоста развернули, там теперь живут военные».

«Мєгавоін-сєпаратюга Дікій»   

«Вот это у нас мегавоин-сепаратюга Дикий», — так називає командира роти один із ополченців на відео мародерства. Нам вдалося доволі багато дізнатись про його біографію. 26-річний Дрьомов Анатолій ^[4] Алєксандровіч народився у Москві, але після розлучення батьків з 12 років жив у Кадіївці (стара назва Стаханов). Навчався ^[5] у місцевій 18-ій школі.

Анатолій Дрьомов

Після 2014 року добровільно вступив у терористичні формування ЛНР, був у підрозділі «Магадан», писав сайт Миротворець ^[6]. Воював із 2014 року до кінця 2015 року, брав участь у боях за Дебальцеве. А служба у фейковому казацкому полку ЛНР — просто ширма. Анатолій Дрьомов вже давно не ополченець, а кадровий російський військовий і не приховує цього:

«Когда вся движуха начиналась после Майдана у нас не было ни контрактов, ни зарплаты. После (битви за Дебальцеве – ред.) мы уже подписали контракты с россией и превратились в армию», — розповідає окупант.

Наприкінці 2015 року Дрьомов поїхав у Санкт-Петербург. Там він відкрив ^[7] заклад із шаурмою «MaХxL». Невідомо, як йшли справи в Анатолія, але у відгуках ^[8] про це бістро особливо виділяють наявність волосся у їжі та хамовитість власника.

Мародер Анатолій Дрьомов

За словами Дрьомова, він обіцяв повернутись, якщо розпочнеться «двіжуха». Ймовірно, його попередили про війну завчасно, оскільки в одному з сюжетів він говорить про те, що вже 20 лютого почалась «операція» і він вирушив воювати.

Його полк, каже Дрьомов, вже майже пів року воює без ротацій та перерв. З 7-го березня вони почали штурмувати Попасну. Окупант розповідає, що це були найважчі бої, а його рота зазнала великих втрат:

«Каждый дом давался с кровью. Мы потеряли очень много людей. Нас два раза переформировывали. То есть с роты оставалось 15 человек, нас везли на полигон, наполняли 76 человек, полную роту и так было два раза».

Православіє і мародерство 

На відміну від решти бойовиків Дрьомов не закриває своє обличчя та прагне до публічності. На початку березня він створив власний телеграм-канал, де розповідає про свої справи та знімає своїх співучасників. Завдяки йому ми встановили імена та дані трьох військових ^[9], які воюють на боці окупантів.

Канал ^[10] називається «С нами бог». Дрьомов пояснював, що це перша із назв, що спало йому на думку, а ще – він вірянин і православний. Попри «духовність» Дрьомову важко слідувати не лише заповіді шостій (не вбивай), восьмій (не кради) та десятій (не жадай дому ближнього свого), а й навіть першій. У Facebook ^[11] у розділі «Про себе» він «скромно» пише «Я бог». Також є ще закритий профіль у Twitter ^[12] та сторінка в ask.fm ^[13].

Дрьомов скаржиться, що став жертвою фейкових-акаунтів із його іменем:

«Меня кливетуют, создают от моего имени каналы, где пишут: «упали снаряды, мы убили детей»,  — жаліється окупант.

Канали-копії дійсно існують й відрізняються від справжнього лише тим, що у них Дрьомов зізнається, що російські війська навмисно бомбили цивільні будинки.

Іронічно те, що поки Дрьомов скаржиться на фейкові канали, відео з розграбування Попасної є на його офіційному «С нами Бог». А він навіть постить створені з цих відео меми ^[14].

Стріми та «сімейний бізнес»

Дрьомов «засвічує» армію окупантів у себе на каналі та у стрімах, на яких висловлює набагато сміливіші думки, ніж у сюжетах для телебачення. Наприклад, розповідає про примусову мобілізацію:

«Выехало 45 человек, из них 30 — резервисты, это бывшие таксисты, кого принудительно заставили, потому что людей уже не было. Там понимаете какие люди, я даже своего бывшего соседа-алкаша встретил. Он каждый день синячил».

Алкоголіків в окупаційних військах, як і дезертирів, не бракує:

«Я сегодня по всей Попасной собирал своих людей, у меня только двое прое**лось (зникли – ред.). Это два бывших танкиста. Их по-любому найдут. Им ни в россию не выехать, ни в Стаханов. Если тебя нет 15 дней — будешь сидеть 15 лет. Они не первый раз прое**ваются, где-то бухнули и залягли».

Командир і сам іноді відправляє солдатів у самоволку: «У всех есть ротации бл**ь, а у нас нет. Я иногда уезжаю, а они вообще никогда не уезжали. Каждый день ко мне подходят, говорят: «Дикий, у меня у дочки день рождения». Я многих отправлял в самовол на день, чтобы никто не знал».

На каналі Дрьомов не тільки звітує про свої злочини – він ще й збирає гроші на потреби своєї роти. До краудфандингової кампанії Анатолій залучив 25-річну Вікторію Новікову ^[15], яку називає своєю сестрою. Вона збирає кошти пожертв на власну картку, а потім закуповує роті одяг, рації, магазини для автоматів та БПЛА.

Вікторія Новікова

Окрім Вікторії гуманітарку роті постачає ще дівчина з іменем Анастасія. Вона надсилала роті Дрьомова ліки, а також більш своєрідні подарунки – шкарпетки з оголеними жінками та іграшку-антистрес ^[16].

Ми встановили, що її повне ім’я Анастасія Доровскіх ^[17], яка проживає у місті Отрадний Самарської області. Вона працює кухарем і у соцмережах ^[18] також шерить прохання про збір коштів на роту Дрьомова.

Матеріал підготовлено за підтримки Інтерньюс Нетворк. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Інтерньюс Нетворк. 

Телезірки «пабєдоносних» репортажів ^[19]