«Цій річці вже нічого не допоможе, вона мертва. Якби її справді хотіли врятувати, то усували б джерела каналізаційних стоків, які потрапляють в неї, вбиваючи все живе. А ці роботи, що тут відбуваються, лише знищують рештки потенціалу річки до самовідновлення», – каже юрист з питань екології та охорони навколишнього середовища Анатолій Павелко, споглядаючи річку Миклашівка, що тече посеред села Підберізці поблизу Винник.
Разом із Анатолієм Павелко, який також є заступником директора ГО «Дунайсько-Карпатська програма», ми приїхали оглянути, як тривають роботи з розчищення русла річки.
***
Щороку у Львівській області на розчищення русел таких «миклашівок» витрачають від 3 до 8 млн грн. Це протипаводкові заходи, які покликані зупинити розлив річки, її замулення та зменшити шкоду для населених пунктів та сільськогосподарських угідь. Натомість екологи переконані – це не лише закопування грошей, але й знищення маленьких річок та їхньої екосистеми.
Юрист з питань екології та охорони навколишнього середовища Анатолій Павелко. Фото: Наші гроші.Львів
На думку Павелка, в більшості випадків взагалі немає сенсу проводити протипаводковий захист і розчищати русла дрібних річок. Він переконаний, що, переважно, в такий спосіб чиновники просто закопують гроші.
У свою чергу, чиновники наголошують, що всі роботи здійснюються лише після проведення оцінки впливу на довкілля (скорочено ОВД), яку виконують в тому числі і екологи. І розчищають русла лише там, де затоплення річки може нанести економічну шкоду людям.
«Ми здійснюємо виключно протипаводкові заходи. Ніхто не розчищає русла в полі, лише там, де розлив спричиняє шкоду сільськогосподарським угіддям чи садибам», – пояснює заступниця начальника з водних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Наталія Крута.
Схожої думки дотримується і еколог Маріанна Гавришко. Вона переконана, що до цієї проблеми не можна підходити загально, треба визначати дії в кожному конкретному випадку.
«Є ділянки, де просто необхідно провести розчищення та укріплення берегу, оскільки бездіяльність може призвести до зсуву дороги чи підтопленння садиби, тобто до реальної небезпеки для людей. Крім того, часто, якщо не чистити річки, вони просто заростуть. Але це треба робити виключно після ретельного вивчення та завжди враховувати особливості конкретної місцевості. Не можна ж використовувати один і той самий фільтр на очисних різних заводів – забруднення ж різні. Так само і з річками – кожен випадок окремий», – наголошує Гавришко.
Водоканал і люди
Минулого 2020 року на протипаводкові заходи та розчищення русел дрібних річок департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації витратив 6,57 млн грн з бюджету області. А загалом ці заходи, враховуючи фінансування з державного бюджету, було передбачено 8,03 млн грн.
За ці кошти було розчищено русла восьми річок. Середня вартість проєктів коливається в межах 1,3 -1,5 млн грн.
До прикладу, річку Миклашівку чистять за 1,37 млн грн. Роботи тут виконувало ТОВ «ТБК «Захід». Це по факту, але на папері роботи виконувались приватною підприємицею Мар’яною Грицько, з якою ще у березні Підберізцівська сільська рада уклала відповідну угоду.
Роботи з розчистки русла річки Миклашівка. Фото: Наші гроші. Львів
«Ці роботи, що тут відбуваються, вони знищують потенціал цієї річки та її здатність до самовідновлення. Проблема цієї річки поглиблюється тим, що внаслідок діяльності, вище за течією вона вже майже мертва, і говорити про те, що ці роботи тут щось вирішують – не можна. Якби її справді хотіли врятувати, то насамперед мали б усунути джерела каналізаційних стоків, які потрапляють в нею, вбиваючи все живе», – коментує Павелко.
З ним повністю згідна і Наталія Крута. Що більш, вона каже, що саме стоки і є головною проблемою маленьких річок.
«Я не думаю, що роботи з розчистки знищують потенціал річок. Насамперед, оскільки це дороговартісні роботи, то їх не так багато проводиться через брак коштів і, важливо, проводяться вони згідно з чіткими висновками науковців і в дозволених місцях. Головна проблема дрібних річок – забруднення стічними водами», – каже Крута.
Вона також нагадує, що проблема зневоднення дрібних річок почалась не раптом, а з початком активної меліорації 60-х років минулого століття, саме з того часу науковці фіксують зневоднення та обміління дрібних рік. А от якість поверхневих вод – вже наслідок активної діяльності підприємств.
«Найбільшим забрудником річок Львівської області є «Львівводоканал». Стан їхніх очисних споруд призводить до такого стану дрібних річок. Другою причиною є люди. Низька екологічна свідомість», – пояснює заступниця басейнового управління водних ресурсів.
І бобри брунатно-бурі
У чому сходяться екологи та чиновники, так це в тому, що роботи з розчищення призводять до знищення біорізноманіття екосистеми річок.
Наталія Крута не приховує, що такі роботи мають негативні наслідки для екосистеми річки, але наголошує, що в цій ситуації шукають баланс між екологією та економічною необхідністю.
А от Анатолій Павелко більш радикальний, каже, що саме природнє русло річки, коли є різні міандри, пониження та підвищення рельєфу, рослинність на берегах – все це і дає можливість самоочищенню річці.
Оцінка впливу на довкілля проєкту з розчистки русла річки Млинівка, що протікає в селах Бірки та Рокитне поблизу Львова, складається зі 187 сторінок. Тут розглянули всі можливі фактори впливу та надали до розгляду велику кількість карт, схем, тощо. Але на момент роботи науковців тут не було бобрів. А тепер вони тут є.
Боброва загата на річці Млинівка. Фото: Наші гроші. Львів
За словами Анатолія Павелка, бобри не так давно відновили популяцію в Україні. Він визнає, що основною причиною цього стало зникнення моди на «боброві шапки», але другою важливою причиною стала криза 90-х років.
«Коли не було коштів, то ніхто не витрачав їх на протипаводкові заходи, тому бобри встигли відновити популяції на дрібних річках. А тепер у них знову мало шансів вижити. З цих річок, де розчищають русла, вони підуть», – каже Павелко.
Проєкт розчистки русла Млинівки його непокоїть насамперед через те, що він не бачить тут жодної необхідності в цих роботах. Згідно з ОВД, розчистка тут необхідна для того, щоб запобігти підтопленню поля та садиб. Тут планують розчистити 500 м річки в межах села Рокитне для уникнення підтоплення.
Натомість еколог бачить серйозну проблему саме в майбутніх роботах. І проблема, зокрема, в бобрах – їхня загата, попри те, що сприяє незначному підтопленню, запобігає зникненню води в сільських криницях.
«Взагалі незрозуміло, для чого тут це робити – тут немає проблем з паводком чи підтопленням – будинки розташовані високо. Так, загата призвела до підтоплення, але саме це «підтоплення» нічого не підтоплює – ні господарські споруди, ні будинки, ні поля. Що більш, ця загата забезпечує водний баланс в сухий період. І якщо зникне це підтоплення, так само впаде рівень ґрунтових вод – а це означає, що впаде рівень води в криницях, або взагалі не буде води в них», – пояснює Павелко.
В свою чергу Маріанна Гавришко, одна з розробників ОВД для даної річки, каже, що на момент його виготовлення, у 2020 році, бобрів тут ще не було. Вона підкреслює, що такі моменти можна змінювати в процесі робіт. Крім того, роботи планувались не в місці їхнього проживання. Але головне, що місцеві мешканці можуть впливати на кінцеве рішення під час громадських слухань.
«Сказати, що впливу від тої чи іншої планової діяльності не буде, це обманути не тільки людей, а й себе, головне не нанести безповоротної шкоди природі, та вжити максимально можливих заходів для її збереження та відновлення», – наголошує вона.
Європейський досвід та басейни річок
У Рокитному передбачено розчистити русло річки Млинівки, де на сьогодні утворилась заплава, яка власне, згідно з оцінкою впливу на довкілля, і є проблемою для села. Тут відбулось підтоплення і весь час стоїть вода. Після проведення робіт води не буде, як і не буде старовікових вільх, які викорчовують, бобрів та цілого сонму рослин та комах.
За словами екологів, сучасний європейський досвід не лише не схвалює таких робіт, але й навпаки передбачає відновлення заплав. А проблеми з підтопленням вирішують просто – не будують близько до річок. Тим більше, що українське законодавство передбачає заборону будівництва на прибережній захисній смузі – для берегу малої річки це 25 метрів.
В обласній адміністрації також підтримують європейський досвід. Є неабияка ймовірність, що робіт на річці Млинівка проводити не будуть. І не лише через брак коштів, а тому що почали змінювати підхід до управління водним господарством.
«Наразі не стоїть питання відмови від проведення таких робіт, – пояснює керівниця Басейнового управління, – але ми переходимо на європейську модель управління водними ресурсами. До 2024 року мають бути складені нові програми управління річковими басейнами. У нас буде змінено підхід, але на сьогодні ще триває стадія оцінки нових програм», – каже Крута.
На відміну від Млинівки, річка Миклашівка має мало шансів «дожити» до нових підходів – її не лише вже розчищають, але обкладуть берег бетонними плитами.
Береги річки Миклашівки ще без плит.. Фото: Наші гроші. Львів
Місцевий мешканець Степан Мандзій каже, що основна проблема річки – це стоки з сусідніх Винник.
«Ще кілька років тому тут була риба! А коли я був малим, щоправда, то сильно давно було, то ми тут купались, а люди прати тут виходили! А тепер ми тут бачимо мазут та шампунь з мийки!», – обурюється він.
Анатолій Павелко підтверджує його слова:
«Оцей намул, який ніби вичищають, насправді при першій зливі чи при таненні снігу буде змитий назад в річку. Тобто коло замкнеться, а гроші підуть в нікуди. Можна витрачати мільйони гривень на розчищення русла, але поки тут буде литися мазут та шампунь з Винник, нічим не зарадиш».
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».