Західний апеляційний господарський суд вважає, що Антимонопольний комітет помилився, визнавши АТ «Львівський хімічний завод» тендерним змовником.
2 квітня суд оприлюднив постанову, за якою визнав доказову базу АМКУ недостатньою та скасував рішення комітету про вчинення ПАТ «Львівський хімічний завод» антиконкурентних дій на торгах.
Нагадаємо, АМКУ оштрафував ТОВ «Львівкисень» та АТ «Львівський хімічний завод» за змову на торгах ще 28 березня 2019 року. Антимонопольний комітет довів узгоджену поведінку компаній на торгах, а також те, що вони, фактично, поділили ринок у Львові. Окрім штрафу, підприємства також позбавили можливості брати участь у відкритих торгах впродовж 3 років.
Обидві компанії одразу почали оскаржувати це рішення у судах. Попри, здавалося б беззаперечні, докази у січні 2020 року Господарський суд у Львівській області зняв звинувачення з «Львівкисню», про що також писали «Наші гроші. Львів».
Однак «Львівському хімічному заводу» так не пощастило, і суд першої інстанції фірма програла, що й змусило її подати апеляцію.
Серед доказів АМКУ щодо пов’язаності підприємств, зокрема, було те, що «Львівкисень» у документації зазначав, що володіє виробничою дільницею у Львові на вулиці Рахівській, 16. А саме ця адреса є місцем розташування «Львівського хімічного заводу». У паспортах якості кисневих балонів в усіх своїх тендерних пропозиціях «Львівкисень» вказує виробником «Львівський хімічний завод». Обидві фірми завіряли документи у одного приватного нотаріуса, між ними укладено низку господарських угод, а для доставки товару «Львівкисень» використовує машини, які належать хімічному заводу.
Крім того, донька директора «Львівського хімічного заводу» – Крістіна Бобришова до 2013 року була однією із засновниць ТОВ «Львівкисень», а протягом 2012-2014 років отримувала дохід від діяльності ТОВ «Львівкисень» і дивіденди від акцій «Львівського хімічного заводу».
Попри це, суд взяв до уваги аргументи «Львівського хімічного заводу», мовляв, Крістіна Бобришова вибула із складу акціонерів компанії, а тому не впливала на поведінку фірми на торгах. Схожість їх тендерної документації не свідчить про обмін інформацією між компаніями, а завірення документів у одного нотаріуса пояснюється близьким фізичним розташуванням.
Також, на думку суду, наявність орендованих приміщень та господарських відносин не є ознакою змови. Суд вважає що договори між компаніями «за своєю суттю є простим співпадінням, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку, що не являє собою антиконкурентні узгоджені дії».
Також у постанові судді зазначають, що всі зазначені факти в своїй сукупності є або «результатом випадкового збігу обставин» або «наслідком об`єктивних чинників», а тому не доводять вини узгоджених дій компанії.
Начальник першого відділу розслідувань львівського територіального відділення АМКУ Сергій Оленюк повідомив, що комітет не погоджується з рішеннями суду щодо обох компаній і збирається оскаржити обидва рішення. Юристи вже подали апеляційну скаргу у справі проти «Львівкисню», і наступні засідання плануються у травні. А у справі «Львівського хімічного заводу» Антимонопольний комітет готує документи до Верховного Суду.
ДОВІДКА:
АТ «Львівський хімічний завод» та фірма «Львівкисень» є єдиними постачальниками медичного кисню у Львівській та Івано-Франківській областях. Це дозволяє продавати товар медзакладам у 2-3 рази дорожче. Наприклад, середня вартість тисячі кубометрів медичного кисню на початку 2019 року Львівській області становила 20 тис. грн, у Івано-Франківській – 17,9 тис. грн. Для порівняння, у Харківській його ціна – 7,4 тис. грн, а у Вінницькій – 12,8 тис. грн відповідно. Детальніше про це читайте у матеріалі «Дорогий ковток кисню».