«В Брюховичах збудували перший в Україні котеджний комплекс для учасників АТО» – сюжет під також назвою нещодавно опублікували в одному з львівських медіа. Мова йде про нову вулицю Невеличука, яку в Брюховичах фактично створили під учасників АТО і які отримали там приблизно 70% ділянок. 30% дісталися іншим людям. «Наші гроші. Львів» перевірили отримувачів ділянок і виявили, що не все так просто.
***
Все почалося у 2015 році, коли за зверненням і за кошт тоді ще просто депутата Володимира Доманського Брюховицька селищна рада вирішила розробити детальний план території в районі вулиці Незалежності.
Зображення з детального плану території (фото Наші гроші. Львів)
«Ми знайшли можливість розробити квартал, і надали ці земельні ділянки хлопцям, які воювали. Аналогів такого будівництва для військовослужбовців чи’ військових з АТО в Україні нема», – розповів селищний голова Брюхович Володимир Доманський у сюжеті.
Суть проекту полягала в тому, що учасники АТО віддавали більшу частину ділянки забудовникові, а взамін отримували готовий котедж. Частина землі із зеленими насадженнями вздовж військової частини №160 була поділена на 52 ділянки, і тепер тут є вулиця Сергія Невеличука – названа на честь мешканця Брюхович, який загинув 1 лютого 2015 року. Його родина також отримала тут ділянку.
Тепер тут розростається котеджне містечко під назвою «Брюхсель». Його зводить компанія «СБ Груп», що належить Олександру Білько та Михайлу Садовяку. Тож, не дивно, що частина ділянок і досі належать людям з цими прізвищами. Учасники АТО, які здійснили такий обмін, забудовником задоволені.
Котеджне містечко “Брюхсель”. Зображення з сайту забудовника
«Дай би Бог, щоб в кожного так було»
У липні 2015 року на сесію винесли питання надання дозволів на розробку проектів землеустрою. В результаті загалом учасникам АТО та їх родинам дісталося 35 ділянок (повний список тут). Більшість ділянок на вулиці, орієнтовно 70%, передали учасникам АТО або їх родичам, а 30% – всім іншим.
Виділяли землю людям як із брюховицькою реєстрацією, так і учасникам АТО з Буського, і Мостиського, і Самбірського та Яворівського районів області.
Разом з тим, на тому ж засіданні сесії в липні 2015-го депутати одностайно проголосували проти п’яти заявників з числа учасників АТО. Селищна рада не вирішувала сама, кому давати землю, а кому – ні. Як розповів «Наші гроші. Львів» селищний голова Володимир Доманський, рекомендації депутатам щодо голосування давала група учасників АТО.
«У нас є комісія, куди входять учасники АТО, депутати й селищна рада. Ми переглядаємо повністю всі документи, щоб не було там нічого «мутного». Вдови, інваліди війни мають перевагу, – розповів секретар «Спілки учасників АТО Брюхович» Володимир Бохно, ділянку за якого отримала його мати Євгенія Бохно. – У нас не проходить такий номер, як наприклад, є такі випадки, коли АТОвці (через бажання отримати землю в Брюховичах – ред.) переписуються до батьків. У нас це розцінюється як корупція. Якщо люди знають, що прописка львівська, а насправді тут живе – то таким ділянки дають».
Прикладом такого випадку є ділянка для Романа Банаса, адресу якого вказано в селі Воля-Баранецька Самбірського району. Як розповів сільський голова Григорій Чухрай, Банас і справді є учасником АТО, прописаний в їх селі, однак із дружиною мешкає в Брюховичах.
«У нас все відкрито. На сайті селищної ради все повідомляється, все прозоро, жодних ігрищ. Я вважаю, що у нас, в Брюховичах – дай би Бог, щоб в кожного так було», – додав Володимир Бохно.
«Старенький вже, куди йому»
Однак після нашої перевірки виявилося, що не все так прозоро. Так, у списку учасників АТО опинилася жінка, яка ні сама, ні члени її родини в зоні АТО ніколи не були.
Вулиця Тіниста в Брюховичах не тілька одна з тих, які нещодавно відремонтували в селищі. Мешканці цієї вулиці отримали кілька наділів на Невеличука. Це і учасники АТО, як наприклад, Андрій Швець, так і не учасники, наприклад, 78-річна Ганна Голуб. Її ми вдома не застали, однак сусіди розповіли, що землю жінка отримала заслужено – понад 40 років працювала в місцевій військовій частині.
Вулиця Тіниста – вулиця контрастів в Брюховичах. То розкішні будинки, то старі хатини (фото Наші гроші. Львів)
Андрія Швеця також добре знають на вулиці, одразу кілька сусідів підтвердили, що він був в зоні АТО. Цю інформацію ми уточнили і за його колишнім місцем праці. Він працював водієм в загоні технічної служби ГУ ДСНС України у Львівській області.
Як учасник АТО чи його родичка отримала 8 «соток» і Єва Снігур з вулиці Тінистої. Сусіди розповіли, що не знають нікого з її родини, хто би брав участь в АТО. Жінку ми застали вдома з другої спроби, і вона заперечила, що будь-хто в її родині був у зоні АТО.
«Не знаю, що там було написано. Мій чоловік воєнний, зараз на пенсії. Чи був в зоні АТО? Та де. Старенький вже, куди йому», – розповіла Єва Снігур. Її чоловік – 1932 року народження.
Не знає Єву Снігур і секретар «Спілки учасників АТО Брюхович» Володимир Бохно: «Не з учасників АТО і навіть не з родини учасника АТО. Цю жінку я не знаю», – каже він і додає, що журналістка, певно, сплутала списки.
Однак ніякої плутанини. Навіть у відповіді на наш запит Брюховицька селищна рада чітко вказала, що Єва Снігур отримала землю в рамках забезпечення учасників АТО.
Отримав ділянку, наприклад, і місцевий мешканець, активний тоді учасник комісії, а також помічник оперуповноваженого у Шевченківському відділі поліції Роман Петрик. Ще працюючи в карному розшуку Львівського міського управління МВС України у Львівській області, його обвинувачували в службовій недбалості. Спочатку суд визнав його винним, а тому його звільнили з роботи. Однак шість років тому вирок скасували, скерувавши справу на новий розгляд. В результаті її закрили у 2014-му зв’язку із декриміналізацією злочину. Ще через рік він виграв суд про поновлення на роботі. Однак у спілці АТОВців Брюхович кажуть, проявив себе на війні достойно.
Ні грошової компенсації, ні ділянки
Так як йому, пощастило не всім. Володимир Кальченко з Брюхович, який отримав відмову від депутатів, розповів «Наші гроші. Львів», що справді претендував на ділянку на Невеличука. Спочатку в селищній раді попросили один набір документів, однак потім додали ще посвідчення учасника бойових дій, якого в нього не було.
Керівник «Спілки учасників АТО Брюхович» Євген Парвасюк, який ділянку отримав, пояснив відмову тим, що чоловік був в АТО лише один день.
Натомість брюхівчанин Денис Каменцев провів там півтора місяці, а до того рік служив в Іраку. І також отримав відмову. Нині працює в Національній академії Сухопутних військ. Він розповів «Наші гроші. Львів», що не знає причини, чому депутати проголосували проти виділення йому ділянки.
«Через півроку після повернення я написав заяву в селищну раду, але до сих пір я не отримав ні грошової компенсації, ні ділянки. Я так розумію, що все впиралося у вартість цієї землі. Мені відомі лише чутки про те, як ця група прокрутила цю історію із землею. І в мене склалась неоднозначна думка, оскільки всі мають бути в рівних умовах», – розповів Денис Каменцев.
Ми також спробували зв’язатися з іншими учасниками АТО, які отримали відмову, однак ні через колишні місця праці, ні через відкриті джерела даних їх контакти не знайшли.
У черзі – 3500 людей
Поруч з учасниками АТО ще 17 ділянок на новій вулиці Невеличука отримали інші люди (перелік тут). Конкурс був один до двох, бо ще 16 претендентів депутати «відшили».
Володимир Доманський каже, загалом на земельні ділянки в селищі претендують приблизно три з половиною тисячі людей. Тому при розподілі ділянок перевагу надають тим, хто не отримував ще землі, як і члени їх сімей. Ще кілька ділянок дісталося колишнім працівникам військової частини у Брюховичах. Це за словами Володимира Доманського, пояснює той факт, що у списку є люди, які прописані у Львові, а не у Брюховичах.
А от правило «не більше однієї ділянки на родину» або з’явилося лише нещодавно, або взагалі не відповідає дійсності. Наприклад, під час одного й того ж засідання сесії матері трьох дітей Ліліані Подолюк дали дозвіл на розробку проекту на майбутній вулиці Невеличука, її батькові Іллі Романишину – у новому кварталі на Лікарській, а Дмитру Тузяку, який був прописаний разом з ними, – затвердили проект на понад 35 «соток» на садівництво, які в той же рік стали «під будівництво».
Стан ділянки у 2015 та 2017 роках (Google Earth)
Отримав безкоштовно ділянку й інспектор «Львівської митниці» Роман Олійничок. Він живе неподалік, на вулиці Запашній, в будинку на 300 кв. м, що належить його синові. Про те, що Олійничок отримав ділянку і комусь її подарував чи продав, ви не дізнаєтесь з його декларацій за 2016-2018 роки. Ми залишили на митниці наш телефон з проханням вийти на зв’язок, однак він так і не зателефонував.
У січні 2016 року Роман Олійничок отримав затверджений депутатами проект землеустрою, а вже за два місяці після того власницею землі стала Марія Гаврушко – дружина тодішнього співвласника ТОВ «Водоканал Брюховичі» Олега Гаврушко. У його декларації написано, що ділянка вартує майже 180 тис. грн. Він, до речі, також має будинок на вже згаданій вулиці Тінистій.
Сусід Романа Олійничка по вулиці Запашній Володимир Дерега також не залишив отриману ділянку у своїй власності. З травня 2016 року нею володіє Олена Барлова.
Брюхівчанка Ірина Горна – одна із тих, чия кандидатура на землю депутатами одобрена не була.
«Я стою в черзі на отримання ділянки під будівництво з 1992 року. Сало був головою – нема землі, Процик – нема землі, Доманський – нема землі», – розповідає Ірина Горна, якій депутати відмовили в отриманні ділянки на Невеличука.
Жінка каже, що її родичі землі не отримували: «Ніхто не брав, і не пхається. Я колись отримала під город (у 2013 році – ред.), а під будівництво вже писала багато разів заяву, але постійно відмови. Сказали намалювати їм план, де бачу вільну землю», – розповіла вона.
Чия земля?
Не сподіваючись на «вільну землю» на новій брюховицькій вулиці, низка бізнесменів вже скупила ділянки у тих, хто їх отримав.
Багато подріблених ділянок зараз є у власності Мирона та Наталії Аугуст, Олександра Максимчука та Марти Дзери, які пов’язані між собою бізнесом, теперішнім чи колишнім. Найвідомішою є фірма Мирона Аугуста «Західземлепроект». Її землевпорядник Андрій Кольбух фігурує в скандалі із землями у Щацькому районі. Як повідомляло Волинь24, він та ще один львів’янин Павло Келбасович стали власниками понад 50 ділянок, які виділяли учасникам АТО. При цьому військові за 300 доларів погоджувались написати заяву з проханням отримати земельну ділянку для ведення сільського господарства та відразу підписували довіреність на визначену особу, яка надалі розпоряджалась землею.
Також чотири ділянки по 8 соток кожна, видані місцевим мешканцям, у 2017-2018 років перейшли у власність однієї родини: Христини, Світлани, Софії-Ганни Чур. Серед бізнесу родини виділяється підприємство «Альянс», співвласником якого також є Наталія Сліпченко, дружина Володимира Дідуха, який називав себе спонсором «Свободи».
Ще один колишній бізнес-партнер Сліпченко викупив поруч дві ділянки, які отримали брюхівчанки Ірина Коленко та Лариса Білецька. Одразу через місяць після затвердження проекту землеустрою замість Коленко власником став Олег Кушвара. А пізніше землю на нього оформила і Білецька.
45-річний Олег Кушвара володіє багатьма компаніями, наприклад «Капітал Брок-центр», «Центр Європи», «Новітні електронні технології» та інші. Раніше йому належало і ТОВ «Гурман», а його бізнес-партнером виступала вже згадана Наталія Сліпченко.
Кушвара також є співзасновником ГО «Громадське ТВ» та власником великої кількості патентів. Коло його інтересів охоплює і промисловий зразок на хот-дог, і свідоцтва на знак «Dubnevych» чи «Копальня шоколаду».
Підготовлено за підтримки МФ «Відродження»
Дивіться також Інтерактивна карта незаконних забудов Львова