Використано фото “Варіанти”
Василеві Пісному, заступнику начальника управління «К» Служби безпеки України, в черговий раз не вдалося стягнути з журналістів 100 тис. грн моральної шкоди за свої страждання та видалити з сайтів «Наші гроші. Львів» і ZAXID.NET розслідування про себе.
Мова йде про статті «Мілйони» Василя Пісного» та «З економічною злочинністю в Україні боротиметься Антибіотик», які були опубліковані у березні 2014 року. 5 липня 2016 року Франківський районний суд Львова вдруге відмовив йому в отриманні 100 тис. грн та повному видаленні з сайтів журналістських матеріалів. Сам Василь Пісний на жодне із судових засідань не з’явився, його інтереси представляв адвокат Ярослав Снігур, про якого можна почитати тут.
У своїй позовній заяві Василь Пісний не став уточнювати, які саме факти, наведені у статтях, не відповідають дійсності, а вимагав спростувати весь текст, оскільки, він формує «негативний образ у читачів».
Нагадаємо, це вже друга спроба Василя Пісного через суд відбілити свою репутацію та стягнути 100 тис. грн із львівських журналістів. Перший раз він подав до суду ще у 2014 році. Тоді суддя Мирослава Гулієва також ухвалила рішення про часткове задоволення позову – спростувати три абзаци тексту. В результаті апеляції та касації, справу було направлено на новий розгляд іншим суддею.
Новий розгляд справи вийшов досить своєрідним – рішення судді Франківського суду Галини Мигаль виявилось абсолютно ідентичним до того, що прийняла її колега два роки тому. Вона також вирішила, що журналісти мають спростувати три абзаци тексту і також не присудила відшкодування моральної шкоди.
До речі, згідно з українським законодавством, Василь Пісний взагалі не міг претендувати на матеріальне відшкодування збитків. Попри те, що він «зазнав моральних страждань», він є «суб’єктом владних повноважень».
«Посадові та службові особи не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди», – зазначено в судовому рішенні з посиланням на Закон України «Про інформацію».
Наведемо також три абзаци, що вимагає спростувати суддя Мигаль, а два роки тому вимагала спростувати суддя Гулієва. А також свої аргументи, які викладені в апеляційній скарзі, яка сьогодні, 15 липня, була скерована до суду.
Абзац 1
- «10 липня 1995 року Василя Пісного затримали за підозрою у злочині передбаченому ст.144 ч.3 КК України (рекет). За версією слідства, він вимагав спочатку $5 тис, потім $6 тис, а далі $7 тис. у такої собі Марини Берези. З її чоловіком, громадянином Польщі, Пісний у 1992-1994 рр. провадив спільний «бізнес» – займався контрабандою спирту».
Суддя Мигаль не побачила, що дана інформація міститься у постанові слідчого в особливо важливих справах прокуратури Львівської області від 30 грудня 1996 року та у статті газети «Високий Замок» (23.04.1996 року) за підписом начальника управління внутрішньої безпеки МВСУ у Львівській області. Тож, нагадаємо їй, що копії газети та постанови було долучено до матеріалів справи.
Суддя також вважає, що оприлюднивши інформацію про наявність кримінальної справи та її закриття, затримання Василя Пісного, журналісти не закцентували увагу (!) саме на її закритті, тож подали неповну та перекручену інформацію.
Абзац 2
- «Знайшли три (!) будинки, що належать сім`ї нового керівника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України», «У Брюховичах є ще одна нерухомість, яку пов’язують з Василем Пісним, на вулиці Лікарській, 3в. Цей будинок, зведений просто посеред лісу, за інформацією нашого джерела, дружина Пісного Ольга Костик подарувала їхній спільній доньці Наталі у лютому 2013 року»
Нагадаємо судді, що ми долучили до матеріалів наступні докази цих тверджень:
- Інформдовідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що Василь Пісний з 14.05.2009 року був власником будинку в смт Брюховичі, вулиця Садова, будинок 17 на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 29.04.2009, а також копію довідки з БТІ.
- Інформдовідку з того ж реєстру, що донька Василя Пісного Наталія Пісна є власницею будинку в смт. Брюховичі, вул. Лікарська 3в загальною площею 629,4 кв. м. Підстава набуття права власності – договір дарування від 13 лютого 2013 року, серія і номер: 331. Донька Василя Пісного є членом його сім’ї.
- Офіційні декларації про доходи Василя Пісного, згідно з якими він на момент написання матеріалу був власником будинку площею 450 кв.м.
- Інформдовідку з того ж реєстру, що колишня дружина Василя Пісного Ольга Костик є власницею будинку у м. Львів, на вул. Брюховицькій, 207 площею 559,8 кв. м від 13.12.2011 року. Копія інформаційної довідки долучена до матеріалів справи. Окрім того, у коментарі журналістам голова Шевченківської райадміністрації Львова Олександр Удовенко підтвердив, що за присвоєнням номеру будинку до них зверталася Ольга Костик. Так само ці дані підтверджуються офіційними повідомленнями на сайті Держархбудінспекції України.
- Факт спільного проживання Василя Пісного з Ольгою Костик після офіційного розлучення у 2000 році, підтверджується інформацією наших джерел та публікацією у газеті «Інформатор» від 16-22 грудня 2008 року. У цій публікації йшлося про те, що Василь Пісний проживає у будинку на вул. Брюховицькій, 236, який згідно з реєстром нерухомості, до 30 вересня 2014 року належав Ользі Костик. Відтак, Василь Пісний проживав у її будинку вже давно після розлучення.
Спеціально для судді публікуємо фото Василя Пісного в будинку його екс-дружини ще раз, оскільки публікацію в газеті «Інформатор» суддя відмовилася долучити до матеріалів справи, як і викликати свідка – журналіста, який ходив в гості до Пісного.
Абзац 3
- «Наприклад, судився Пісний з тернопільською газетою «Репортер» у 2006 році. Редактор цієї газети Орест Муц звинувачував Пісного, який тоді очолював тернопільську міліцію, у корупції, зловживанні службовим положенням та відмиванні брудних грошей»
Як ми можемо спростувати те, що справді відбулося? Василь Пісний позивався до газети «Репортер». Крапка. Наявність цього позову не заперечував адвокат Пісного, та й сам Пісний в інтерв’ю іншим журналістам. Що ще ми мали написати, якщо Василь Пісний та Орест Муц відмовилися від коментарів по цій справі?
До зустрічі в суді