“Свобода” тирити землю

Деякі люди вважають, що чоловік, який знає всі куплети українського гімну, не може пиляти бюджет. Насправді трохи не так: пиляє він так само, як і всі. Просто робить це з піснею на вустах. Бо має час і натхнення. Мила історія із цієї серії сталась в Дрогобичі. Це – недалеко від Стрия, де колись народився Бандера.
10 Квітня 2013

дем свободаДеякі люди вважають, що чоловік, який знає всі куплети українського гімну, не може пиляти бюджет. Насправді трохи не так: пиляє він так само, як і всі. Просто робить це з піснею на вустах. Бо має час і натхнення.

Мила історія із цієї серії сталась в Дрогобичі. Це – недалеко від Стрия, де колись народився Бандера.

Голова місцевої фракції «Свобода» у Дрогобицькій міськраді Олег Хрущ ( точніше його підприємство Троянда») купив у громади землю. Майже 2 га, і майже в центрі міста. Пообіцяв 2.2 млн гривень. Але як то водиться в колишніх єврейських містечках – 400 тисяч одразу, а 1.8 млн – колись потім.

Сталась ця урочиста подія ще в 2008 році. Тобто одразу по тому, як на західних теренах «Свобода» зміцніла в руках.

Через два роки міськрада дотумкала, що «потім» виявилось трохи розтягнутим у часі, і мільйон гривень десь завис. Рік посудилась – і в 2011-ому суд прирік «Троянду» віддати борг.

Але недаремно очільники «Свободи» стверджують, що члени їхньої партії не тільки сильні, але й мудрі.  Олег Хрущ гроші громади поки що так і не віддав. І є глибокі сумніви, що віддасть. Річ у тому, що двогектарна ділянка вже давно і закладена, і продана. Сталось це так.

У тому ж 2008 році, буквально через місяць після «земельного» рішення міськради «Троянда» Хруща укладає договір з ТОВ «ВІК» про обов’язок в майбутньому продати йому цих два гектари. Створили так би мовити опціон. Як у Фірташа з Хорошковським по «Інтеру». Дрогобицький договір теж був складений за давнім галицьким принципом – «свій до свого по своє». Бо майбутній покупець теж виявився дрогобицьким однопартійцем Олега Хруща. Тобто зачався такий собі кооперативний рух. У кращих традиціях Франка і Туган-Барановського.

Логіка цього опціону стала зрозумілою одразу після наступної офензиви лідера «свободівців». Як тільки він підписав «договір про намір», так одразу цю невиплачену ділянку заклав у банк.

Ну, і фінальний акорд: закладене майно одразу продав. Згідно до опціону і логіки кооперативного руху. А щоб скріпити цю акцію навіки – ТОВ «ВІК» подало в суд на «Троянду», і народний суд зобов’язав ділянку віддати.

Отож, в сухому залишку: місто грошей не отримало, банківський заклад перейшов до нового «добросовісного набувача». Так що, кому вдасться вициганити гроші – тому дуже пощастить.

Думаю, Юрій Дрогобич може гордитись своїми нащадками. Кажуть, що він був не тільки відомим астрологом, а й алхіміком…

 Блог від: Олексій Шалайський, “Наші гроші”