Як обійти закон так, щоб у тебе все було, а тобі за це нічого не було – знають у Апеляційному суді Львівської області. Зрештою кому, як не суддям знати все про тендерне законодавство? У суді, який у Львові ще має назву «імені Зварича» працюють люди, які добре розбираються у нюансах закупівель. Тому тут витрачання бюджетних коштів відбувається із залученням правильних фірм, без формальних порушень закону й із благословення високопоставлених чинів.
Кілька днів тому Апеляційний суд замовив нове устаткування для фіксації судового процесу: комп’ютери, колонки, мікрофони тощо. Речі без сумніву необхідні, та й сума закупівлі не надто велика – 122 тис. грн. Однак вражає інше.
Судді вирішили не проводити класичний тендер, а провести процедуру запиту цінових пропозицій. Її суть полягає у тому, що замовник сам надсилає запит про потрібні йому товари не менше, ніж трьом фірмам. Ті готують свої пропозиції і надсилають їх замовнику, який добре обмізкувавши ціни та умови, обирає ліпшого. Оголошення про закупівлі публікують у Віснику, тому на конкурс могли подаватися й інші бізнесмени, але чомусь утрималися.
Апеляційний суд Львівської області, згідно чинного законодавства, надіслав позиції трьом київським фірмам з різними назвами. Але за дивним збігом обставин ці фірми розташовані в одному приміщенні на вул. Сурікова, 3а. І цього не приховують – у офіційному протоколі розкриття пропозицій вказано їх фактичні адреси.
Але конкурс, не зважаючи на це, відбувся. І тут власне придалось добре знання законів суддями – формально вони справді нічого не порушили.
Знайомтеся – троє учасників процедури запиту: ТОВ “3-Т”, ТОВ “Інститут математики та системного аналізу” та НВП у формі ТОВ “Юртех”. Їх об’єднує не лише спільний офіс, але й спільний засновник – ТОВ “Компанія з управління активами “Інститут портфельних інвестицій”. Ця компанія внесла потрохи грошей у статутний фонд кожного. Жаль тільки, частка цього ТОВ у статутниках трьох учасників конкурсу становить 1% і менше. А це, як каже наш закон, — вже не порушення. Аби учасників визнали пов’язаними особами і пропозиції відхилили мало бути не менше 25%.
Не збентежило львівських суддів і те, що основні власники трьох учасників — компанії з Кіпру. З різними назвами, але у двох випадках із однаковою адресою. Основним власником “3-Т” є компанія “Софтовер трейдінг енд інвестментс лімітед”, “Інституту математики та системного аналізу” – “Роадтауер трейдінг інвестментс лімітед”, “Юртеху” – “Меетроуз холдінгс лімітед”. Улюблений острів українських бізнесменів відомий тим, що не розкриває власників, тому наші захисники законності самі опинилися беззахисними перед суворим кіпрським законодавством.
Зрештою, не вони одні. «Н.Г. Львів» з подивом з’ясували, що судові органи всієї Україні успішно користалися послугами фірм за київською адресою на Сурікова, 3а. А одним із власників НВП у формі ТОВ “Юртех”, якого обрали переможцем тендеру у Львові, раніше був Леонід Богданов — керівник державного підприємства “Інформаційні судові системи”. Однак це вже інша історія.
Олександра Губицька
