Окупація та перший удар
Бердянський порт опинився під контролем російських військових на самому початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Вже з 14 березня 2022 року окупанти використовували порт для підтримки військових операцій – зокрема, для облоги Маріуполя.
Тоді росіяни повідомляли про прибуття десантних суден, називаючи це «знаковою подією, що відкриє логістичні можливості Чорноморському флоту». Однак вже 24 березня українські сили завдали ракетного удару по великому десантному судну «Саратов».
Російський десантний корабель «Саратов» у Бердянському порту після українського удару
Порт відновив роботу 30 червня 2022 року, але вже як додатковий центр вивезення української агропродукції. На той момент у Бердянську зберігали понад 100 тисяч тонн зерна, розповіла телефоном Ольга Самініна, яка керувала ДП «Бердянський морський торговельний порт» допоки росіяни не захопили порт і місто.
«До окупації у нас на складах було близько 40 000 тонн зерна, а в приватних складах клієнтів в Бердянську взагалі близько 80 000 тонн зерна, – уточнила Самініна. – Вони [російські військові] розграбували все, що бачили, в тому числі документи».
Масштаби операції: які апетити в окупантів
Ще до повномасштабного вторгнення показники перевалки зерна у Бердянському порту знижувалися кілька років поспіль. Основною причиною став збудований росіянами міст через Керченську протоку (також відомий як «Кримський міст») – його ввели в експлуатацію у травні 2018 року.
«Після того, як побудували «Кримський міст», [росіяни] ввели обмеження на висоту суден – це відсікло частину флоту, що заходив в українські порти, – пояснює журналістка проєкту SeaKrime Катерина Яресько. – Ввели це саме для того, щоби обмежити економічні можливості України».
Крім того, за словами Яресько, росіяни на кілька днів затримували на прикордонний огляд судна, що прямували до Бердянська та Маріуполя й назад. Журналістка проєкту SeaKrime зауважує, що це значно підіймало вартість фрахту, тож чимало судновласників переорієнтувалися на українські порти Чорного моря.
Після окупації Бердянська перші дані стосовно вантажообігу порту росіяни оприлюднили лише у травні 2024 року – за даними окупаційного Міністерства транспорту Запорізької області, 2023 року через Бердянський порт пройшло 244 тисячі тонн продукції. Тоді ж призначений росіянами керівник порту Володимир Стельмаченко прогнозував двократне збільшення вантажообігу у 2024 році: згідно його планів, показники мали сягнути 500 тисяч тонн – востаннє порт демонстрував такі результати ще у 2019 році. Основною перепоною для збільшення товарообігу порту Стельмаченко називав іноземні санкції: «Зокрема, судновласники, без яких наш порт не може працювати, санкційно дуже вразливі».
Росіяни не приховують, що вивозять з Бердянська в основному зерно – в червні 2024 року це, зокрема, підтверджувала тодішня голова окупаційного уряду Запорізької області Ірина Гехт: «На сьогоднішній день у нас основний вантаж – це зерно, яке відправляють у країни Африки та інші. Цього року це були Сербія, Туреччина, Бангладеш, Венесуела».
За місяць до цього представники окупаційної адміністрації регіону заявляли, про відновлення роботи шести причалів Бердянського порту Станом на травень 2024 року тут одночасно могли приймати шість суден – на 1-5 і 8 причалах; 6-7 причали були виведені з експлуатації, а на девʼятому було пришвартовано зруйноване судно Rusen Mete, яке навіть можна побачити у Google Maps . Цю інформацію підтверджує внутрішня документація окупованого порту, доступ до якої отримали журналісти KibOrg та NGL.media.
Згідно документів окупаційної адміністрації морських портів Азовського моря, прохідна осадка для суден, що можуть заходити в порт, коливається від 6,9 до 7,2 метрів, що суттєво більше глибин в російських портах Азовського моря. Наприклад в Ростові-на-Дону приймають судна з максимальною осадкою 4,1 метри.
Порт з суднами біля причалів, у тому числі зерновоз під завантаженням
Логістичні схеми: як приховують походження зерна
Навантажені українським зерном судна з Бердянська прямують транзитом переважно через російські порти Темрюк і Кавказ. Там росіяни легалізують крадене зерно – пропонуючи його на міжнародному ринку як суто російське.
«Якщо порт не має митного пункту [як у Бердянську], рейс оформляють як каботажний і судно заходить в певний порт, де є всі сервіси, – пояснює Катерина Яресько з SeaKrime. – Росіяни оформляють документи, де вже вказано, що порт відправлення вантажу – це Темрюк або Кавказ. Таким чином приховується інформація, що завантаження зерном насправді відбулося в Бердянську».
Наприкінці 2024 року окупаційний «губернатор» захопленої частини Запорізької області Євген Балицький заговорив про необхідність створити митний пост безпосередньо в Бердянську.
З одного боку запровадження митниці дозволило б окупантам швидше вивозити українську агропродукцію, а з іншого – формально легалізувало би цей процес.
На початку 2025 року керівник Південного митного управління Росії Андрій Бєляєв заявив, що портова інфраструктура Бердянську готова до розміщення працівників російської митниці, а також озвучив плани відновити об'єкти митної інфраструктури в окупованих Бердянську, Мелітополі та Скадовську.
Головні актори: хто заробляє на крадіжках
Нам вдалося отримати доступ до документів про суднозаходження в Бердянський порт впродовж 2024-2025 років і верифікувати 20 суден, які сукупно виконали 85 рейсів. Серед країн, до яких вивозили зерно, принаймні за документами – Туреччина, Єгипет, Лівія, Ліван, Сирія до падіння режиму Башара Асада у грудні 2024 року , Саудівська Аравія та Бангладеш.
Ті ж самі папери свідчать, що загальна кількість агропродукції, вивезеної окупантами з порту Бердянська за цей час, сягає понад 420,6 тисяч тонн.
Найчастіше послугами порту користувалися три російські компанії – липецька ТОВ «Барс» (дохід за 2024 рік – 16,4 мільярда рублів), кримське ТОВ «Селектагро» (3,4 мільярда рублів) та московське АТ «Первая Торговая Компания» (1,2 мільярда рублів). Епізодично в порту фіксували судна, що обслуговували інтереси таких підприємств, як ТОВ «ГРЕЙС», ТОВ «Агора», ТОВ «Терра Трейд Компани», ТОВ «Элемент Агро» і ТОВ «Маковея».
На більшість суден, що заходили в Бердянськ упродовж останніх півтора року, ще з травня 2022 року поширюються санкції США. Однак є й такі, що досі під санкції не потрапили: зокрема, судна «Виктория К» і «Виктория В» – обидва неодноразово бували в порту Бердянська, а в січні 2025 року вивозили українське вугілля з Маріуполя.
Крім того, санкції досі не поширюються на судна «Капитан Яковлев», «Капитан Миронов» та «Сормовский 48», що протягом останніх трьох років неодноразово були помічені українськими та міжнародними ЗМІ в окупованих українських портах.
Маршрути російських кораблів
На карту нанесені схематичні маршрути російських суден, які вивозили зерно із Бердянська. Використовуйте фільтри для пошуку конкретних кораблів або маршрутів. Клікніть на лінію маршруту для отримання детальної інформації про рейс, або клікніть на порт, щоб переглянути всі рейси, які проходили через нього.
Хто координує вивезення зерна з Бердянська?
Основним логістичним оператором Бердянського порту виступає компанія «Кристалл-2019», заснована шість років тому у Сімферополі. До 2023 року компанія не мала співробітників та не вела економічної діяльності, аж поки на початку 2024 року не змінила місце реєстрації на Бердянськ (вул. Горького, буд. 25). Зрештою – 2024 рік приніс компанії мільярд рублів.
Олена Полєвая
70% компанії належать уродженці Києва Олені Полєвой, яка після окупації Криму отримала там російський паспорт. На півострові також розташовані ще кілька її компаній, жодна з яких не стала також ж успішною, як «Кристалл-2019».
Сергій Глєбов
Генеральний директор компанії – громадянин Росії Сергій Глєбов, який раніше мешкав у Волгограді. 2022 року він кілька разів бував на окупованих територіях Херсонщини, Донеччини та Запоріжжя, що зафіксовано в російській базі даних перетинів кордону. В червні 2023 року він очолив «Кристалл-2019», а вже за місяць, згідно з даними Пенсійного фонду Росії, отримав посаду «заступника директора з правових питань» Бердянського морського торгового порту. Донині він поєднує роботу на обох підприємствах.
Тоді ж, влітку 2023 року, компанія «Кристалл-2019» почала працювати у Бердянському порту.
«Встановлення партнерських відносин між нашими організаціями очікувано призвело до виникнення синергії, що виразилася в істотному збільшенні обсягу перевезень, що здійснюються через Бердянський порт», – йдеться в листі тодішнього виконавчого директора «Кристалл-2019» В.І. Корнільєва до окупаційного керівника порту Володимира Стельмаченка.
На додачу – компанія пропонувала Стельмаченку створити у порту лабораторію для перевірки зерна, що мало би пришвидшити аналіз продукції, яку в подальшому відправлятимуть на експорт.
Періодично «Кристалл-2019» звітував Стельмаченку про свої плани щодо обсягів перевалки вантажів. У листопаді 2023 року компанія планувала завантажити до кінця року майже 100 тисяч тонн. У 2024 році – орієнтувалася на 400 тисяч тонн. Цього року «Кристалл-2019» теж планує перевалити близько 400 тисяч тонн вантажів.
Відповідно до листа «в.о.капітана морського порту Бердянськ» Ю.А. Панфілова, датованого березнем 2024 року, ТОВ «Кристалл-2019» була єдиною логістичною компанією, що працює безпосередньо в порту і яку запрошували на робочі наради.
Капітани піратських суден
Журналістам KibOrg та NGL.media вдалося ідентифікувати особи 34 капітанів суден, які незаконно вивозили продукцію з окупованого порту. Семеро з них – досі мають українське громадянство.
Наприклад, 48-річний кримчанин Сергій Рижов, який шість разів заходив у Бердянськ на судні «София», або інший уродженець Криму – 55-річний Вадим Гончаров. Останній – «рекордсмен» серед ідентифікованих капітанів – упродовж 2024-2025 років він 13 разів незаконно заходив у Бердянськ на судні «Надежда». Три роки тому Гончаров почав працювати на ТОВ «Кубанська Морська Компанія» і ходить переважно у турецькі порти.
Більшість капітанів – непублічні люди, однак інформація, яку нам вдалося зібрати, свідчить про те, що деякі з них вже мали неприємності в професійній діяльності, зокрема – через звʼязок із окупантами.
Наприклад, 57-річний росіянин Олександр Олєйніков, який у жовтні 2024 року ходив на судні «Альфа М» по маршруту Бердянськ-Кавказ-Єгипет.
Два роки тому його разом із суховантажем «Виктор Андрюхин» затримали у французькому порту Фос-Сюр-Мер. Судно перебувало у лізингу російської компанії ТОВ «Альфа», що має зв'язки із ВАТ «ГТЛК» – Державною транспортною лізинговою компанією. Остання позиціонує себе найбільшим в Росії лізинговим підприємством, що спеціалізується на авіаційному, водному, залізничному та міському пасажирському транспорті. ВАТ «ГТЛК» підпорядкована російському уряду і вважається стратегічною для російської економіки.
28 лютого 2022 року, коли «Виктор Андрюхин» стояв у французькому порту, країни ЄС наклали санкції на ВАТ «ГТЛК», що й дозволило затримати судно. Тоді Олєйніков скаржився про утиски та напади на росіян.
«Знаю, що українські моряки в деяких портах, коли бачать російських колег, починають в агресію йти, помідорами жбурляти тощо. Ми так не можемо. Це не відповідає статусу російського моряка», – коментував капітан.
До 2022 року Олєйніков часто ходив до європейських портів, утім після початку повномасштабної війни, російським суднам ТОВ «Альфа», якими Олєйніков кермує з 2021 року, перестали бути раді в Європі. З того часу він часто ходив у турецькі та абхазькі порти.
Інший капітан, про якого вдалося знайти більше інформації, – 45-річний Ніколай Тімофєєв, який у вересні 2024 року ходив рейсом Бердянськ-Темрюк-Бейрут на судні «Виктория К». Ще 2017 року Тімофєєву, тоді старшому помічнику капітана судна «Мерле», яке затримали за підозрою у контрабанді, довелося відсидіти кілька місяців в лівійській тюрмі.
Після початку повномасштабного вторгнення Тімофєєв заходив у порти Румунії, Туреччини, Єгипту та Ірану.
Раніше журналісти KibOrg встановили: капітани суден, що заходили до Бердянську, свідомо глушать передавачі AIS на підході до окупованого порту. Це дозволяє їм не потрапляти в поле незалежних моніторингів, що збирають дані про суднозаходження.
Капітани російських суден
Baltic Control: данська компанія на службі у росіян
Данці з Baltic Control називають себе провідною міжнародною компанією з надання сюрвеєрських послуг сюрвеєрські послуги – незалежна інспекція морських суден та вантажів для запобігання суперечок та претензій щодо причин ушкодження товару між зацікавленими сторонами . На початку 2023 року A/S Baltic Control Group Ltd. купила французька компанія Apave Group, що понад 150 років спеціалізується на управлінні ризиками. На той момент Baltic Control вже налічувала 53 філіали по всьому світу – зокрема, в Одесі, а також, принаймні до жовтня 2022 року, – в Новоросійську. 2023 року запис про наявність офісу в Росії зник з сайту компанії, хоча офіційного повідомлення про вихід Baltic Control з російського ринку не було.
На головному сайті Baltic Control адресою російського філіалу вказана вул. Адмірала Серебрякова, 79, офіс 5 у Новоросійську. Проте філіалу компанії Baltic Control за такою адресою у Росії ніколи не існувало. Натомість, якщо відкрити архів сайту Baltic Control Russia через Wayback Machine, можна побачити, що новоросійський філіал юридично був зареєстрований за адресою вул. Городська, 1. Окрім того, на головному сайті данців та на сайті російського філіалу співпадають електронні пошти для контакту.
ТОВ «Балтик Контроль Новороссийск» була створена у 2013 році. Протягом останніх трьох років компанія продовжує працювати в Росії і минулого року заробила майже 370 мільйонів рублів.
Як стало відомо з внутрішньої документації Бердянського порту, російські компанії, що здійснюють там свою діяльність, активно користуються послугами Baltic Control. Так, до прикладу, під час номінації судна «Леонид Пестриков» на рейс Бердянськ-Кавказ-Єгипет у березні 2025 року, однією з ключових умов було обов'язкове «приймання трюмів незалежною сюрвеєрською компанією Baltic Control». Журналісти KibOrg і «Слідство.Інфо» встановили, що йдеться про російську філію тієї самої данської компанії Baltic Control.
«Цей випадок чітко демонструє прогалини, які на сьогодні існують в комунікації з міжнародними партнерами України, – говорить юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. – За словами президента Володимира Зеленського, Данія є одним із лідерів у підтримці нашої держави. Однак приватні суб'єкти продовжують співпрацювати з державою-агресором, порушуючи українське законодавство й міжнародне право. Політика невизнання, якої зобов'язані дотримуватися всі держави в контексті агресії щодо іншої держави, зокрема, передбачає донесення до власних громадян заборони співпрацювати з окупаційною державою на захоплених територіях. Приватні суб'єкти також мають відповідальність уникати шкоди та не брати участь у діяльності, яка підтримує окупацію та/або порушення прав людини».
Журналісти надіслали запит у головний офіс Baltic Control із проханням надати коментар, однак на момент публікації відповіді не отримали.
Текст: Максим Дудченко, редактор: Олег Онисько, верстка і графіка: Назар Тузяк, ментор: Максим Савчук, менеджер: Ліна Іванова, моушн дизайн: Максим Сласний