Бійці 7-ї російської військової бази (військова частина 09332), що дислокується у самопроголошеній республіці Абхазія, воюють проти України з початку повномасштабної війни. Зокрема, її батальйонні тактичні групи атакують Херсонщину та Миколаївщину.

Ми вже розповідали про закриті чати ВКонтакті цієї частини, де російські військовослужбовці та їхні дружини обговорюють вторгнення в Україну, у статті «Дев’ять місяців війни в чатах російської військової бази ^[1]». І саме в цих закритих переписках мешканців військової бази, які називають себе «миротворцями», ми знайшли контакти командирів та ідентифікували їх.

Контактні телефони командування 7-ої військової бази. Фото з чату ВКонтакті

Виглядає так, що номера телефонів командира та його заступників робочі – видані міністерством оборони рф. За ними неможливо визначити користувача, зате легко прослідкувати ієрархію командного складу. Номер телефону командира бази завершується на «01», заступника з військово-політичної роботи – на «04», помічника по роботі з віруючими – «05» і начальника штабу – «06».

Колись він був українцем

Телефон з кінцевою цифрою «01» належить полковнику Вадімові Кліменко. У нього не лише українське прізвище, він є уродженцем Дніпропетровської області. 52 роки тому він народився у селищі Просяна, Покровського району. За даними розслідувачів з команди «OSINT Бджоли» ^[2], його колишня дружина, син та донька досі мешкають в Україні. Що аж ніяк не заважає йому особисто давати вказівки обстрілювати міста України. Ба більше! Робить він це, перебуваючи на нашій території.

За даними «бджіл», у лавах російської армії Кліменко воюює з 1999 року, саме тоді він відзначився під час війни у Чечні у складі бригади морської піхоти Чорноморського флоту. Потім проходив службу у 40-й окремій бригаді морської піхоти на Камчатці. Має звання «герой росії».

Вадім Клімєнко. Фото з zvezdaweekly.ru

Кліменко командує 7-ою військовою базою з минулого року, до того він очолював 20-ту окрему гвардійську мотострілецьку Прикарпатсько-Берлінську дивізію, що розташована у Волгограді. Її формування також є активними учасниками вторгнення на територію України.

Ми не знаємо, яку репутацію він мав серед мешканців бази в Абхазії до 24 лютого 2022 року, але з липня точно не найкращу. Адже саме до нього не могли достукатися жінки «миротворців», які намагалися «вытаскивать мальчишек». Про що свідчать розмови у закритих чатах:

Зінфіра Валієва: Куда писать и что делать ? Комчасти и зам на Украине.

Аліна Міронова: Пишите в обращения граждан на сайте министерства обороны… Такое чувство что эту базу хотят развалить ,всех на гибель кидают .

Татьяна Девлишова: Истребить больше похоже

Елена Кудрявцева: А вы в курсе что когда ребята поехали в Украину Клименко сказал это последнее ваше задание? То есть он их заранее похоронил, вы что такие все простые… Вытаскивать мальчишек надо, сидите рассуждаете. Уже хуже чем есть не будет.

«Гарант стабільності»

Першим заступником Кліменка є полковник Дмітрій Молодцов. Лише два роки тому він розповідав про необхідність місії російських миротворців в Абхазії для російського «Пєрвого канала».

Скрін з програми «Военные базы. За границами Родины. Часовой»

У програмі «Часовой» Молодцов розказував про «необхідність ^[3] перебування контингенту військових сил російської федерації в Абхазії» та про ставлення ^[4] місцевих мешканців до російських військових:

«Они знают, что база является гарантом мира, безопасности и стабильности в Абхазии», – переконував журналіста Молодцов. 

Дмітрій Молодцов народився 24 березня 1975-го у місті Міас Челябінської області. Служив в одному з мотострілецьких формувань у Самарі. Став капітаном у 34 роки. А в Абхазії отримав посаду «замполіта» – заступника командира з військово-політичної роботи. Він відповідає за вмотивованість, правильну ідейну та політичну орієнтацію колективу.

«Приезжает замполит 7-ой военной базы и начинает компостировать им мозги, б***, о том, что они такие ху***, они покинули свои позиции», – так описує в закритому чаті діяльність Молодцова під час війни в Україні дружина одного з військових бази Ксєнія Ковалькова ^[5].

Вона чекала свого чоловіка Нікіту Ковалькова додому, тому що він був одним з тих, хто більше не хотів воювати в Україні, у всякому випадку так стверджувала його дружина. Але на початку липня його та ще 157 російських військових гвинтокрилом з Джанкою (перевалочна база в окупованому Криму) перевезли до самопроголошеної «ЛНР» у містечко Брянка. Його подальша доля невідома. А от полковника Молодцова досі чекають дружина Яна та двійко дітей.

Дмітрій Молодцов з дітьми, 2010 рік. Фото: Однокласники

Старшій Дарьє сьогодні вже 25 років. З її соціальних мереж відомо лише те, що вона вчилась у Московському кадетському корпусі «Пансіон ^[6] вихованок Міністерства Оборони рф», де вчаться виключно доньки військовослужбовців.

Поки Дмітрій Молодцов з’ясовує, чому його підлеглі «покинули позиції» в Україні, в Абхазії його обов’язки виконує 35-річний сержант Алєксєй Маслов. Зважаючи на те, що заступником командира може бути лише офіцер ^[7], призначення сержанта, радше за все, свідчить про неабиякий кадровий голод 7-ої бази.

Проте, сержант Маслов дуже старається. Пильнує за чатами та намагається контролювати ситуацію як у реальному так і віртуальному житті бази. Наприклад, одна з учасниць поділилася його номером телефону і він одразу покликав зустрітися особисто:

«Хочу Вас попросить не вводить людей в заблуждение и не распространять личные данные военнослужащих (номер телефона и возможная должность). Я хотел бы с Вами в личной беседе обсудить, кто Вам предоставил данный номер. Заранее спасибо за понимание».

Алєксєй Маслов з сім’єю. Фото з ВКонтакті дружини

Маслов з родиною приїхав на абхазьку базу не так давно: до середини 2019 року вони мешкали у Будьоновську. Але в перший клас їхня донька вже пішла на військовій базі в самопроголошеній республіці. У родині також є молодший син, якого Татьяна Маслова просувала у конкурсі на обкладинку журналу «Дети России». Тут вона писала ^[8] про сина:

«Илья живёт в военном городке военной базы РФ, расположенной в республике Абхазия. Любит активные игры, рисование и лепку из пластилина. Когда вырастет, хочет стать защитником Родины».

Ну і поки «защитником» є хіба її чоловік, то Тетяна насолоджується краєвидами Абхазії.

Тетяна Маслова з донькою на тлі Афонської гори. Фото: ВКонтакті

«За веру, царя и отечество»

Ще одним помічником командира військової бази є Андрєй Зізо. Він не просто заступник, він заступник з особливих духовних питань – військовий священник та настоятель церкви 7-ої військової бази.

Помічник командира 7-ї військової бази Андрєй Зізо, 2022 рік

«Отец Андрей один, а дел у него много! Он бывает уезжает в другие места сосредоточения военнослужащих! Но бывает и так, что каждый день церковь открыта!», –  розповідає у чаті ВКонтакті про роботу Зізо прихожанка гарнізонної церкви, дружина ^[9] 35-річного військового Сєргєя Новгородова. ^[10]

З 2010 року військові духівники є у всіх російських частинах, відтоді ж діє і спеціальне управління ^[11] при міноборони і посада для них – помічник командира військової частини по роботі з віруючими військовослужбовцями. Андрєй Зізо був у числі перших в «роботі з віруючими» в армії.

Андрій Зізо ліворуч. Південна Осетія. Фото з nskmi.ru

Андрєй Зізо народився 15 липня 1968-го (54 роки) у Новосибірську. Перед тим, як стати священиком, п’ять років викладав релігієзнавство у Новосибірському торгово-економічному університеті. А після – служив у місцевій церкві.

У 2008 році він став духовником благодійного фонду «Дєті Россіі – будущєє міра», з яким їздив до окупованої росіянами Південної Осетії. Свої тодішні вояжі Зізо характеризував ^[12] так:

«Помогаем осетинам, чем можем… У людей ведь совсем ничего не осталось. Раньше Осетия полностью снабжалась Грузией, а теперь и то, что было, полностью разрушено… Для них теперь только и надежды, что на русских…»

Андрій Зізо. Південна Осетія. Фото з сайту міноборони рф

Його часті вояжі з «гуманітарною місію» якось призвели до того, що вже 2011-го його призначили помічником командира 4-ої військової бази – власне, військової бази росії на території невизнаної республіки Південна Осетія.

Ще через два роки він вже правив службу в Абхазії. Він вважає ^[13], що російська агресія зовсім не суперечить заповіді «Не вбий» і дії його підопічних не мають нічого спільного зі злочинами:

«Мы должны четко разделять понимание убийства и защиты. Когда мы говорим слово «убийца», то это человек, перешедший все критерии и законы нравственные, гражданские законы, лишил жизни или же изменил психическое состояние другого человека… Когда мы говорим о воинском служении, то…: мы защищаем за веру, царя и отечество. Мы защищаем само право на существование жизни, право на исповедование своей веры, не лезем ни к кому».

«Рогалик мучает шампань»

Разом зі священником Зізо у 2013 році до Абхазії переїхав і теперішній начальник штабу 7-ої військової бази. Раніше, до призначення Вадіма Клімєнко, він кілька років виконував ^[14] обов’язки її командира.

З чатів ВКонтакті відомо, що Владімір Рогальов учасник повномасштабного вторгнення в Україну. Наприклад, чатівці згадують його 22 вересня під час обговорення поправок ^[15] до законів рф, що посилюють кримінальну відповідальність військовослужбовців та, фактично, забороняють їм звільнятися.

Сєргєй Вискрєбєнцєв: А что там, в базе увольняют?

Belov Sergey: К сожалению нет

 Сєргєй Вискрєбєнцєв: Круто, опять на войну…

 Антон Сілуанов: Теперь только сажать будут 🙂 И за неповиновение рогалеву тоже))

 Сєргєй Вискрєбєнцєв: А это самое херовое))

Боялися Рогальова не завжди. У підписах під фото з його бурхливого курсантського життя однокурсники ніжно кличуть його «Рогаліком».

Владімір Рогальов крайній ліворуч. Фото однокурсника Сєргєя Єрохіна з підписом: «Рогалик мучает шампань». Фото: Однокласники

Народився Рогальов 1971 року,  у робітничому селищі Сузун, схованому у нетрях Новосибірської області. Після школи вступив до Новосибірського вищого військового командного училища. На фото ще безвусий Владімір на присязі. Зовсім скоро такі собі «чапаєвські» вуса стануть візитівкою «Рогаліка».

Владімір Рогальов (виділено) Новосибірськ, 1988 рік. Фото: Однокласники сокурсника.jpg

Після завершення училища Рогальов подався у десантники. 13 років він віддав 11-й окремій десантно-штурмовій бригаді (військова частина 32364), що дислокується у столиці Бурятії місті Улан-Уде. У 2007 році його перевели ближче до рідного Новосибірська, у сусідню Кемеровську область. Тут у місті Юрга дислокується 74-а мотострілецька бригада (військова частина 21005), штаб якої він і очолив.

Владімір Рогальов пристрасно любить батьківщину та військову службу. Навіть на дозвіллі слухає гімн рф і перечитує військові устави. Ймовірно, така відданість справі сприяла його швидкому кар’єрному росту.

Скрін з профайлу Владіміра Рогальова у ВКонтакті

У 40 років він отримав звання полковника і, виглядає так, що став на чолі 74-ої бригади. За наявною у сервісі GetContact інформацією, в деяких абонентів він записаний як «Юрга К.бріг».

Владімір Рогальов з дружиною та донькою, 2011 рік. Фото: Однокласники

Дружина Владіміра Рогальов Єлєна у минулому теж військова. Вони служили разом допоки Владімір не отримав від міноборони квартиру ^[16] у підмосковному Подольську. Подружжя в своєрідний спосіб через суд приватизувало ^[17] службове житло на тоді ще десятирічну доньку Татьяну.

Єлєна та Владімір Рогальови. Фото: ВКонтакті

Зараз Татьянє Рогальовой 19 років, вона студентка Московського міжнародного університету і разом із матір’ю живе у Подольську – в соцмережах обидві місцем проживання зазначають Москву. До слова, ВКонтакті ^[18] дружина полковника ховається за ніком «Єлєна Бєсфамільная». Окрім спільної Татьяни Рогальови мають дітей від попередніх стосунків. Доньці Єлєни Надєждє Цивільовой 32 роки. Вона живе у Москві і називає Владіміра Рогальова батьком.

«Всех десантников с праздником!!! И моих родителей с Днем ВДВ!!!», – підписала ^[19] Надєжда фото на своїй сторінці ВКонтакті. Цього року вона стала дипломованим правоохоронцем: закінчила навчання у Московському фінансово-юридичний університет і тепер приймає вітання ^[20] з днем прокуратури.

Старша донька Рогольова Альона має 29 років. Разом із чоловіком ^[21] Євгєнієм Вєдьорніковим вона живе у Кемерово, де працює лікарем-педіатром.

Під час підготовки цього матеріалу з’явилася інформація про ліквідацію ^[22] Владіміра Рогальова в Україні. Це підтвердила і його дружина.

«Да, он погиб. 1 октября», – сказал нам телефоном дружина Єлєна.

Матеріал підготовлено за підтримки Інтерньюс Нетворк. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Інтерньюс Нетворк. 

Контакти окупантів та їхніх родин

Дмітрій Молодцов: ВКонтакті: дружина Яна Яночкіна ^[23], донька Дарья Молодцова ^[24], теща Любовь Бичкова ^[25]; Однокласники: він ^[26], дружина ^[27], ще одна її сторінка ^[28], донька ^[29], брат Алєксандр Молодцов ^[30], теща ^[31]; Телефони: його +79407360004; доньки +79124712131, +79514725105; Еmail доньки nezabudka_97@mail.ru ^[32].

Алєксєй Маслов:  ВКонтакті: його Zaxk Oster ^[33], ще одна Алексей Маслов ^[34], дружина Татьяна Маслова (Федосеева) ^[35]; Однокласники: матір Ольга Маслова (Коркина) ^[36]; Телефони: його +79614716452, +79087201631; дружини +79231010278, +79280109551; матері +79622911112; Email: його alphasierraromeo@gmail.com; дружини tanusik91@inbox.ru, tanusir91@inbox.ru, tatyana.maslova.1991@list.ru ^[37].

Андрєй Зізо: Донька Катєріна Шмакова ВКонтакті ^[38], в Instagram ^[39], її еmail kle_o_pa@mail.ru; Телефони: його +79407360005, +79034391140; доньки +79137552081, +79529027935.

Владімір Рогальов: ВКонтакті: він ^[40], дружина Єлєна Бєсфамільная ^[18], донька Татьяна Рогальова ^[41], донька Альона Вєдьорнікова ^[42], зять Євгєній Вєдьорніков ^[21], донька Надєжда Фєручіва ^[43];  Однокласники: він ^[44], дружина Lena ^[45], донька Альона Рогальова ^[46], Телефони: його +79407360006, +79676400099 ; дружини +79154484075, +79236051037; доньки Татьяни +79163511344; доньки Альони +79236215610; зятя Євгєнія +79834238452; доньки Надєжди +79854564221, 79162619333.