Російська пропаганда, як може, ліпить з полковника Романа Дємурчієва, який командує 136-ю мотострілецькою бригадою, героя новітньої історії рф. Ми виявили, що легендарного російського офіцера ловили на крадіжці патронів, а сьогодні його артилерія нищить не лише наших, а й російських військових.

Ми знайшли і дружину полковника – типову інстадіву, яка невпинно розважається і штампує фотосесії.

«Гєрой Z» пiд слідством

Військовослужбовці 136-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади ^[1] сухопутних військ рф (військова частина 63354) з міста Буйнакськ республіки Дагестан, чинять злочини на Донеччині. Зокрема, воюють на Курахівському та Волноваському напрямках.

Наша розвідка визначила ^[2], що дагестанськими мотострільцями командує гвардії полковник Роман Гєрадотовіч Дємурчієв, позивний «Гєродот».

Роман Дємурчієв. Фото з z.mil.ru

У середині березня міноборони рф призначило ^[3] «Гєродота» «гєроєм Z», а російські медіа на всі голоси оспівували ^[4] «решительные и умелые действия» командира. Мовляв ^[5], його мотострільці загнали у котел наших оборонців, знищили до двох батальйонних тактичних груп, 20 одиниць броне- та 40 автотехніки.

На щастя, успіхи дагестанських загарбників тривали недовго:

«Батальйонна тактична група 136-ї окремої мотострілецької бригади 58 загальновійськової армії Південного військового округу, яка діяла на Курахівському ^[6] напрямку, зазнала значних втрат в живій силі (до 250 осіб) та втратила до 10 одиниць реактивних і ствольних артилерійських систем», – 22 квітня повідомив ^[7] Генеральний штаб ЗСУ.

Хвацько знищує дагестанських мотострільців не лише наше військо, а і їхній командир – полковник Дємурчієв. Гол у власні ворота «Гєродот» забив вже після того, як у росії його оголосили «гєроєм Z». 11 травня український журналіст ^[8], багаторічний кореспондент УНІАН у росії Роман Цимбалюк повідомив ^[9] з посиланням на власні джерела:

«Артиллерия 136 отдельной мотострелковой бригады (в/ч 63354, Буйнакск) по приказу командира бригады полковника Романа Демурчиева нанесла артиллерийский удар по позициям ВС РФ. В результате удара погибло 5 военнослужащих, 6 раненые».*

*тут і далі цитати російською мовою подаємо в оригіналі, пунктуація та граматика збережені

За даними журналіста, інцидент розслідують російські правоохоронці, а Роман Дємурчієв знаходиться під слідством.

Фото з VK

«Розгєроїти гєроя» російська пропаганда не в силі, тому злочин полковника Дємурчієва ретельно приховує. На всіх доступних інтернет-ресурсах інформацію про артобстріл власних позицій блокують «на основании требования Генеральной прокуратуры Российской Федерации от 25.04.2022 № 27-31-2022/Ид5587-22».

Низка приголомшливих поразок призвела до того, що бійці 136-ї бригади відмовляються воювати проти України:

«Если первое время, большинство шло на эйфории. Они были мотивированы. Были уверены в превосходстве своих сил над националистами. По итогу получилась страшная картина (…), – пише учасник одного з Telegram-чатів Буйнакську. – Как результат, после серьезных боевых столкновений много наших остались лежать на земле навсегда (…). Факт о том, что парни не хотят ехать в Украину, остается фактом».

«Все три летних месяца я провела на море. И мне не надоело»

У росії на полковника Дємурчієва чекає дружина Алєксандра та доньки Анастасія і Єлізавєта. Сім’я російського ката живе у Камишині ^[10] Волгоградської області:

«Хотелось бы мне отменить расставания, но без расставаний ведь не было б встреч. И так уже 18 лет, провожаю, жду, встречаю», – підписала Алєксандра фото чоловіка у своєму Instagram.

Роман Дємурчієв, Ростов-на-Дону, 2020. Фото з Instagram дружини

Поки Дємурчієв чинить геноцид в Україні, його родина насолоджується життям: щоліта мігрує між Чорним і Азовським морями в окупованому Криму та Каспійським у Дагестані:

«Все три летних месяца я провела на море. И мне не надоело 😀. Менялись моря и города. Азовское, Каспийское, Чёрное – каждое море по-своему прекрасно и неповторимо!», – ділиться враженнями від минулорічної відпустки кохана загарбника.

Алєксандра Дємурчієва. Фото з її Instagram

Алєксандра найбільше любить фотографуватися і намагається здаватися розумною, але трапляються й конфузи:

«Мне всегда нравилось читать классику. А с годами ещё полюбила перечитывать школьную программу», – підписала вона світлину, на котрій позує зі збіркою Івана Франка українською мовою.

Алєксандра Дємурчієва. Фото з її Instagram

У той час, коли Роман Дємурчієв краде дитинство, оселі, батьків і життя в наших дітей, його дівчата відпочивають у Криму, вбираються у красиві сукні та позують у черговій фотосесії. Алєксандра цинічно пише у соцмережі:

«Мне очень хочется, чтобы родители понимали детство своих детей как краткий и ценный дар — время, когда можно быть с ними, заботиться, радовать, обнимать, слушать, быть для них охраной, создать запас «поцелуйчиков» на всю жизнь вперед».

Алєксандра, Анастасія та Єлізавєта Дємурчієви. Фото з Instagram

«Вставят в башку застежку от чемодана, и будет воевать дальше»

45-річний Роман Дємурчієв легендарний бойовий офіцер і напрочуд медійний персонаж. Зокрема, завдяки російським медіа нам вдалося відтворити всю його біографію.

Народився воєнний злочинець 30 серпня 1976 року у місті Казань ^[11], столиці республіки Татарстан. В його жилах тече порівну татарської та грецької крові.

Батько Романа Дємурчієва Гєрадот. Фото з Instagram батька

Мати Романа Демурчієва Свєтлана. Фото з Однокласників

Змалку він мріяв про військову кар’єру. Втім шлях до полковничих зірочок у нього був непростим. Після Казанського суворівського військового училища ^[12] вступив до Рязанського вищого ^[13] повітряно-десантного, але щось пішло не так.

На другому курсі він… вкрав ^[14] з полігону патрони. Через це його виключили ^[15] з училища та звільнили з армії. Іншого варіанту потрапити до війська, окрім, як стати «контрабасом», тобто контрактником, у Дємурчієва не лишалося.

У складі 104-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії ^[16], нині 31-а окрема бригада, він потрапив на Першу ^[17] чеченську. Хоча росія програла цю війну, Дємурчієв повернувся героєм: отримав орден ^[18] «мужества», контузію, першу черепно-мозкову травму та поранення руки, тож Рязанське повітряно-десантне знову відкрило для нього двері.

Подружжя Демурчієвих у 2011 році. Фото з Однокласників

Після випуску, вже у званні лейтенанта та з бойовим досвідом, «Гєродот» знову пішов у бій. Якраз почалася Друга ^[19] чеченська. На цій війні він «виріс» до командира ^[20] розвідувального взводу 1-го батальйону 56-го гвардійського десантно-штурмового казачого полку ^[21] та «засвітився» у низці сюжетів ^[22] і документальних фільмів ^[23] російського військового кореспондента Алєксандра Сладкова.

«Разведчик от Бога», – говорив ^[22] про нього Сладков.

«Гєродот», Чечня. Стоп-кадр з фільму «Гвардія. Нікто кромє нас»

Вже у 30 років майор Дємурчієв мав підполковничу посаду – командував 1-им десантно-штурмовим батальоном 56-го полку, що на той час дислокувався у місті Камишин Волгоградської області. У мирному Камишині під час бійки з місцевими мажорами комбат отримав ^[24] другу черепно-мозкову травму. Бейсбольною битою йому проломили череп:

«Оживет, вставят в башку застежку от чемодана, и будет воевать дальше», – казали друзі Дємурчієва. І мали рацію.

Хоч у 56-му полку «Гєродот» служив до 2018 року – підполковник навіть виконував обов’язки його командира ^[25], – та штрафи за порушення правил дорожнього руху отримував на адресу військової частини у Камишині ще до 2019-го.

Роман Дємурчієв, Камишин, 2017. Фото з VK

Наступне призначення Дємурчієва «випливає» з його номера телефону, що підписаний в абонентів на кшталт «Демурчиев начштаба». «Гєродот» втретє поїхав до Чечні вже не воювати, а очолити штаб 42-ї гвардійської мотострілецької дивізії ^[26] у селищі Ханкала. Посаду підтверджує його участь ^[27] у створенні профільної групи ^[28] ВКонтакті. За рік сторінка «заглохла», бо її ідейний надихач пішов з посади. Щоправда, недалеко – очолив з’єднання дивізії у місті Шалі.

Дружина Дємурчієва у його кабінеті, 2019. Фото з її Instagram

У 2019 році вже полковник Дємурчієв командував ^[29] 70-м гвардійським мотострілецьким полком ^[30]. До слова, сьогодні бійці цього формування массово відмовляються ^[31] воювати в Україні, а «Гєродот» не відмовився. Чинити геноцид на нашій землі він повів мотострільців з Дагестану. 136-ою окремою гвардійською мотострілецькою бригадою він командує ^[32] вже два роки.

Роман Дємурчієв, Буйнакськ, 2020. Фото з riadagestan.ru

Дружина не в захваті від служби коханого в ісламських республіках:

«Непривычно, в платье по пятки, руки, ноги закрыты (…). А вот пляж-это совсем интересно… Даже в закрытом спортивном купальнике я не знала где бы искупаться, чтоб не быть у них проституткой 😆🤣», – жаліється у своєму Instagram ^[33] любителька пластичних хірургів, ботоксу та модних трендів.

Контакти окупанта та його родичів: 

У ВКонтакті: Роман Дємурчієв ^[27], донька Анастасія Дємурчієва ^[34], дружина Алєксандра Слюсарєва ^[35], теща Татьяна Слюсарєва ^[36]

Instagram: батько Дємурчєв Гєрадот ^[37], дружина Алєксандра Дємурчієва ^[33], донька Анастасія ^[38], сестра дружини Ольга Комарова ^[39].

В Однокласниках: батько Гєрадот Дємурчєв ^[40], дружина Алєк сандра ^[41], сестра Алєксандри Ольга Слюсарєва (Комарова) ^[42], її брат Алєксєй Слюсарєв ^[43], теща Татьяна Слюсарєва (Польшіна) ^[44], мама Свєтлана Плошкіна (Власова) ^[45].

Телефон Романа Дємурчієва +79880098765.

Матеріал підготовлено за підтримки Інтерньюс Нетворк. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Інтерньюс Нетворк. 

Мій тато льотчик ^[46]